Cланцевий газ у Німеччині
5 квітня 2012 р.
Газову промисловість світу очікують кардинальні зміни: потенційні запаси нетрадиційного газу, до яких зараховують і сланцевий, значно перевищують розвідані резерви звичайного блакитного палива, а тому країни, що досі не відігравали помітної ролі в галузі, невдовзі можуть серйозно заявити про себе. Тож «газова карта світу» почне змінюватися.
Це одна з головних тез дослідження глобального енергетичного ринку, оприлюдненого наприкінці 2011 року Федеральним відомством з геонаук та сировини (BGR) у Ганновері.
Перспективи у США, Китаї, Аргентині
Твердження німецьких експертів переконливо доводить приклад США. Завдяки сланцевому газу вони за лічені роки стали газовою державою і з 2009 року за обсягами видобутку випереджають навіть Росію.
На думку фахівців консалтингової компанії Ernst & Young, іншим центром видобутку нетрадиційного блакитного палива вже в цьому десятилітті стане Китай, який володіє найбільшими в світі розвіданими запасами сланцевого газу. Експерти BGR вказують у своєму дослідженні також на Мексику й особливо на Аргентину. Саме в Аргентині отримала у березні нову ліцензію на геологорозвідку німецька компанія Wintershall, зокрема, йдеться конкретно про пошук сланцевого газу (та сланцевої нафти).
Але водночас постає питання, чи є майбутнє у подібних родовищ у Центральній та Західній Європі, зокрема в густонаселеній Німеччині. У нафтогазовому концерні ExxonMobil, який є одним з найбільших гравців на американському ринку сланцевого газу, виходять з того, що таке майбутнє є. Принаймні він наполегливіше за інших готує для цього ґрунт у Німеччині. Концерн пробурив уже шість свердловин у федеральних землях Нижня Саксонія та Північний Рейн-Вестфалія та готується взятися за сьому.
Водночас німецький підрозділ ExxonMobil з 2011 року доволі наполегливо проводить рекламно-роз'яснювальну кампанію. У місцях геологорозвідки вже неодноразово відбувалися зустрічі й дискусії з населеннями, в інтернеті з'явився спеціальний сайт, публікуються платні оголошення у німецьких газетах, а на різних каналах телебачення крутять рекламні ролики.
Рекламна кампанія ExxonMobil у німецьких ЗМІ
«Обличчям» цієї рекламної кампанії став 56-річний інженер німецького відділення ExxonMobil Дітер Зібер. «У нас в Німеччині, - промовляє він з екрана, - є родовища газу з великим потенціалом. На запитання, чи можливе їх безпечне освоєння, я відповідаю з повною упевненістю: так! Я ж теж, як і будь-який інший мешканець країни, зацікавлений у безпеці питної води!»
У кліпі й особливо у газетних оголошеннях Зібер докладно пояснює, яких саме заходів безпеки вживає його компанія. Адже річ у тому, що газ зі сланців та інших твердих порід доводиться видобувати за допомогою так званого фрекінгу (або гідророзриву пласта). Ця технологія, яку застосовують вже давно й широко в усьому світі у видобутку нафти й традиційного газу, є екологічно шкідливою, оскільки передбачає використання отруйних хімікатів. Наскільки великою є небезпека їх потрапляння у ґрунтові води? Думки експертів з цього приводу різняться. Однак саме у зв'язку з бумом сланцевого газу цей термін став дуже відомим, навіть ледве не лайливим словом.
Настороженість населення і політиків щодо фрекінгу стала нині головною перешкодою на шляху освоєння німецьких покладів сланцевого газу. Керівництво землі Північний Рейн – Вестфалія до літа 2012 року заборонило будь-яке використання цієї технології, у Берліні на рівні федеральних міністерств якраз узгоджується законопроект, що регулює застосування гідророзриву пласта.
Лайливе слово - фрекінг
Голова правління ExxonMobil Central Europe Ґернот Калькоффен зробив у цьому контексті справді сенсаційну заяву щодо фрекінгу: «Наша мета полягає в тому, щоб найпізніше за два роки відмовитися від використання всіх отруйних хімікатів». За його словами, у минулі два роки кількість задіяних шкідливих речовин вже вдалося знизити з семи до чотирьох.
Якщо ExxonMobil, який вже кілька десятиліть видобуває в Німеччині традиційний газ, цілеспрямовано готується до освоєння тут і нетрадиційних родовищ, то найбільша німецька нафтогазова компанія Wintershall налаштована скептично. «Не все те, що можливо, є реалістичним і тим більше бажаним»,- заявив її керівник Райнер Зеле.
Стриманість керівництва Wintershall пояснюється, скоріш за все, страхом перед гучними конфліктами з населенням, а також особливими відносинами з принципово важливим для компанії партнером – «Газпромом». Звичайно, сланцевий газ ніколи не стане альтернативою блакитному паливу, що імпортується з Росії, але може стати зайвим конкурентом.