Переговори замість конфронтації

Керівник російського Фонду ефективної політики Гліб Павловський в інтерв’ю DW пояснив, чому небезпечна стадія у протистоянні Росії та України ще не минула. На думку експерта, попри досі наявні протиріччя між обома сторонами, прийшов час переходити до переговорного процесу.

DW: Нинішні відносини між Україною та Росією називають війною, але при цьому бойові дії ні однією зі сторін не ведуться. Наскільки прояснив ситуацію Володимир Путін під час виступу перед журналістами в Новоогарьово 4 березня?

Гліб Павловський: Оголошення війни Україні дійсно не було, але сама операція з використанням потенціалу підрозділів, що входять в інфраструктуру російського Чорноморського флоту в Криму, свідчить про реальну загрозу воєнних дій з боку Росії. Формально чисельність військ, які виступають під російським прапором, не перевищує межі Харківських угод про військову базу РФ в Криму. Водночас на українських військових чинять тиск певні озброєні угрупування без розпізнавальних знаків, які мають вигляд надто добре підготовлених як для неформального формування.

Фактором загрози є те, що з боку Москви досі немає чітко сформульованих претензій до Києва за винятком необхідності захищати російськомовне населення України. Якби прозвучала чітка заява, що у Росії немає іншого виходу для захисту своїх інтересів в Україні, окрім збройного шляху, і були перераховані ці інтереси, тоді виникла б можливість для переговорів. Проте Путін ухиляється від прямих формулювань, зате проводить паралелі з діями США у Афганістані, а це небезпечно.

Побажання російського президента щодо того, щоб процес в Україні увійшов у конституційні рамки – це звернення незрозуміло до кого, оскільки він переконаний, що легітимної влади у Києві немає. Виходячи з усього цього, від виступу Путіна залишилось враження невідповідності рівня російського втручання в Україні ситуації, що там склалася. Тому загроза війни зберігається, і всі підсвідомо чекають переходу конфлікту на новий рівень.

Якою є роль Кремля у підтримці сепаратистських настроїв в Україні?

Можливо, з точки зору української влади дії Росії – це підтримка сепаратизму. Але тенденція до розколу є сильною і без російських збройних сил, не лише в Криму, а й в інших регіонах України, охоплених революцією. З'ясувалось, що формування українського парламенту та уряду саме по собі не виявилось завершенням революційного процесу, тому що ці органи влади виявились нездатними контролювати дії різних політичних сил і фрагментацію державного простору.

Путін, у свою чергу, намагаючись придушити революцію, фактично діє на її розпалення і створює нову хвилю, яка може змести центральне керівництво у Києві. Ось тоді ми будемо мати справу з наслідками, з якими буде важко впоратись.

Наскільки правильним є припущення, що російський президент діє по відношенню до України без узгодження з урядом і подальші дії російської армії залежать лише від його рішення?

Очевидно, що він діє одноосібно, і у своєму виступі він це прямо підкреслив: "Якщо я прийму рішення про використання військ в Україні, то воно буде легітимним". Утім, це давно відома інфраструктурна проблема російського політичного життя: президент Путін приймає рішення самостійно, без обговорення, - і не лише з українського питання.

Які економічні ризики загрожують Росії через конфлікт з Україною?

Економічний аспект цієї кризи поки що важко прораховується, тим паче незрозуміло, яким шляхом її буде врегульовано. Виступ Путіна не вніс ясності. Саме ця невизначеність і є основним мотивом для санкцій Заходу. Але вже саме обдумування і загрози введення обмежень ведуть до репутаційної катастрофи для Росії, що є негативним фактором, який впливає на інвесторів та рейтинги країни.

До неприємних наслідків можна також віднести неминучі витрати на українську економіку, що перебуває у катастрофічному стані. Якщо вже Росія заявляє про свою відповідальність за ситуацію у Криму і в східних регіонах, то їй доведеться платити. Скільки - нехай підраховують економісти, але я вважаю, що це буде дорого.

Водночас треба розуміти, що тиск західних країн на Росію за допомогою санкцій може перевести розвиток подій у більш гарячу форму. Упевнений, що Москва буде захищатися від спроб завдати їй шкоди з боку Заходу. Тому, на мій погляд, час заморожувати кризову ситуацію і вступати у переговорний процес. Це буде непросто, оскільки Росія не бачить, з ким говорити з українського боку. Протистояння триває, але все ж треба потрудитися і сформулювати склад можливих учасників переговорів до того, як конфлікт перейде в наступну, більш небезпечну фазу. А така загроза реально існує.