Гній худоби – скарб для української енергетики

Свинячий гній і гній великої рогатої худоби, курячий послід і кукурудзяний силос – використовуючи ці ресурси українські фермери могли би щорічно виробляти понад 11 мільярдів кіловат-годин електроенергії. Це близько 6 відсотків щорічного виробництва електричної енергії в Україні, констатують експерти Німецько-українського аграрного діалогу. Зокрема, фахівці дослідили прибутковість виробництва біогазу та електроенергії з різних видів сировини, повідомила «Німецькій хвилі» одна з авторів дослідження Анна Кузнецова. «Найкращою сировиною виявився гній свиней та великої рогатої худоби. Робота заводів на цій сировині є прибутковою за всіма потужностями, які ми розглядали: 0,5 мегават, 1 мегават та 3 мегавати», - пояснює експерт. Натомість інші види сировини є менш прибутковими і окупаються лише за великих потужностей. Загалом діє принцип: що більший завод, то вища рентабельність.

Вигідно, попри дорогі кредити

Розрахунки ефективності окремих видів сировини мають слугувати орієнтиром українським фермерам, каже Кузнецова. «На практиці ніхто не виробляє біогаз з окремого виду сировини. Додаються рослинні рештки, використовуються різні комбінації – це залежить від обладнання. Технолог на кожному заводі підбирає оптимальну суміш, яка дозволяє отримати оптимальний вихід біогазу із наявної сировини», - пояснює автор дослідження.

Гній худоби виявився справжнім «скарбом»: виробництво електроенергії на його основі вигідне, навіть враховуючи дорожнечу кредитних ресурсів на купівлю обладнання біогазових заводів. Експерти заклали у свої розрахунки середню ринкову ставку кредитування – 28 відсотків річних у гривні. Водночас, Кузнецова вказує на те, що деякі виробники обладнання пропонують пільгові кредити під 12 відсотків річних.

Тисячі корів і свиней

Але виробництво «зеленої електрики» під силу далеко не кожному фермеру. Адже установка потужністю півмегавата споживає на добу 100 тонн гною. Для її забезпечення сировиною треба мати майже дві тисячі корів або 25 тисяч свиней. Господарств такого масштабу в Україні лише кілька сотень. «Це можуть бути великі підприємства, які виробляють молоко. Маючи велике поголів’я корів, вони можуть виробляти електроенергію для своїх потреб, а надлишок продавати на енергоринку і отримувати прибуток», - зауважує експерт.

Інвестиції потрібні чималенькі: аби налагодити виробництво на заводі потужністю в один мегават треба у перший рік вкласти майже 26 мільйонів гривень. Наступними роками треба буде вкладати по 11-12 мільйонів. Водночас, прибуток лише від продажу енергії становитиме 14 мільйонів гривень. Однак ще більше, ніж на електриці, можна заробити на біодобривах з гною, які є побічним продуктом виробництва електрики. Саме великий вихід добрив робить виробництво біогазу з гною найбільш прибутковим, порівняно з іншими сировинами. Враховуючи загальні прибутки, інвестиції у завод потужністю в один мегават можуть окупитися вже за три роки, зазначають експерти Німецько-Українського аграрного діалогу.

"Зелений тариф": гривня за кіловат-годину

Головна умова прибутковості виробництва енергії з біогазу – продаж енергії за «зеленим тарифом». Це гарантована законом тарифна ставка, за якою виробники біоенергії продають її в загальну мережу. Різниця між собівартістю енергії з біогазу та фіксованим «зеленим тарифом» становить близько однієї гривні за кіловат-годину.

«За законом, нинішній розмір тарифу діятиме для підприємств, які подадуть заявку до 2014 року. Для тих, хто почне виробництво пізніше, тариф буде знижено на десять відсотків», - зауважує Анна Кузнецова. Отже, експерти радять інвестувати у виробництво енергії з біогазу протягом наступних кількох років. З декількох десятків підприємств в Україні, які вже працюють за "зеленим тарифом", лише одне використовує біомасу, а саме - лушпиння соняшника.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Леся Юрченко