Дипломатія і тероризм

Deutsche Welle: Пане Шеффер, сепаратисти у Слов'янську утримують десятки заручників, у тому числі іноземних військових спостерігачів. Серед заручників, зокрема, четверо німців. Таким чином можна говорити про те, що з точки зору Німеччини конфлікт виходить на новий рівень?

Себастіан Шеффер: Так, захоплення спостерігачів у заручники - це, безумовно, новий рівень конфлікту. Утім, я не думаю, що ця ситуація якось змінить позицію Німеччини в конфлікті. Берлін і до того відігравав доволі активну роль у пошуку виходу із ситуації. Гадаю, поміркована позиція міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штаймаєра не зміниться.

Що може зробити Берлін, щоби звільнити заручників? Невже уряд вестиме перемовини з озброєними бойовиками?

Я вважаю, що діалог можливий, у тому числі, і з тими, в кого в руках зброя. Цей діалог потрібен, якщо ми хочемо уникнути подальшої ескалації ситуації. Але в цьому діалозі має брати участь і Москва, а не лише відхрещуватися від відповідальності за те, що відбувається на сході України. Росія є підписантом міжнародних договорів, якими військовим спостерігачам надається недоторканість. Тому Москва має докладати до звільнення заручників таких самих зусиль, які і інші члени ОБСЄ. Чи підтримує Росія сепаратистів, чи не підтримує при цьому немає значення.

Ви говорите про дипломатичне розв’язання ситуації. При цьому бойовики утримують заручників. Отже, йдеться не про політичне протистояння, а про тероризм?

Тероризм - це і є політично вмотивоване насильство. Самопроголошений мер Слов'янська хоче обміняти спостерігачів на ув’язнених соратників. Але від того, чи ми називатимемо цих людей терористами чи ні, нічого не зміниться. Головне шукати спосіб якнайшвидше звільнити заручників.

Якщо вести переговори з тими, хто бере заручників і розглядати їхні політичні вимоги, - чи не заохочуватиме це брати нових заручників?

Український уряд, Євросоюз, США та Росія мають разом дати чіткий сигнал, що насильство з боку сепаратистів є неприйнятним. При цьому треба вести переговори із сепаратистами. А ризик того, що виконання вимог заохочуватиме брати нових заручників існує завжди.

Чи вплине, на Вашу думку, захоплення німців у заручники на ставлення німців до сепаратистів в Україні?

І до цієї ситуації не можна було говорити про розуміння й підтримку серед німців проросійського сепаратизму на сході України. Після того, як сепаратисти взяли німців у заручники, симпатій до них, вочевидь, більше не стане.

Поки весь світ говорить про необхідність "пошуку дипломатичного виходу з кризи", сепаратисти продовжують з автоматами захоплювати адміністративні будівлі, телеканали та відділки міліції. Чи було би, на Вашу думку, легітимним застосування сили з боку уряду у Києві, аби відновити контроль над ситуацією?

Ситуація дуже складна. У тому числі через позицію Росії. Заяву Москви про готовність захищати власних громадян на території України всіма засобами я вважаю вкрай небезпечною. Не можна виключати і військової інтервенції Росії. Тому, хоч дії сепаратистів і заслуговують різкого осуду, треба шукати несиловий вихід із ситуації, у тому числі за участі Росії.

Невже українська влада не має підстав для обмеженого застосування сили, щоб не втратити остаточно контроль над ситуацією?

Безумовно, застосування сили проти озброєних сепаратистів на території суверенної держави є легітимним. Але є дилема: Росія погрожує всіма засобами "захищати своїх громадян". Крім того, ситуація дуже хитка ще й тому, що український уряд має перехідний статус. Його легітимність залишатиметься обмеженою до того моменту, доки не відбудуться вибори. Маючи обмежену легітимність, треба бути й обережнішим у застосуванні сили.

Росія взагалі не визнає українську владу. Але ж чи не Росія намагається зірвати вибори 25 травня, щоби не допустити стабілізації ситуації?

Гадаю, проведення вільних виборів в Україні є нині найголовнішим завданням. Треба, щоби всі сторони протистояння дали змогу провести чесне голосування, щоби не було спроб зірвати вибори. Після виборів легітимність нової влади буде повноцінною і дасть їй можливість діяти більш рішуче. Але боюся, що вибори в нинішній ситуації провести буде важко. Саме забезпечення голосування має стати предметом міжнародних домовленостей. Всі сторони мають докладати зусиль для того, аби вибори відбулися.

Москва застерігає Київ від силової протидії сепаратистам. Наскільки переконливими Вам видаються такі аргументи Росії з огляду на те, що Кремль протидіяв сепаратизму у Чечні ціною десятків тисяч смертей?

Поведінка Росії є не лише непереконливою, але й не відповідає міжнародним зобов’язанням, які брала на себе Москва. Що стосується прикладу Чечні, то тут справді російське керівництво сповідує політику подвійних стандартів. Сепаратизм на сході України до якоїсь міри можна порівнювати із сепаратизмом у Чечні, але це все ж таки окремий випадок. На жаль, якщо у ситуації навколо східноукраїнського сепаратизму не вдасться знайти дипломатичний вихід, то не можна виключати подальшої ескалації ситуації - як це було в Чечні. Російська політика подвійних стандартів мене особисто не дивує - ми вже були свідками такого підходу не раз. Утім, на жаль, подвійні стандарти на міжнародній арені перестали бути чимось винятковим - і не лише з боку Росії.

Себастіан Шеффер - політолог, асоційований дослідник при Університеті Людвіґа Максиміліана у Мюнхені, засновник консалтингової компанії SSC Europe.