"Ми арештовуємо тих, кого досі ніхто не арештовував"

Пане Ситник, кілька днів тому завершилося голосування за кандидатів до Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. Вже є результати?

Я ще не маю усіх відомостей про підсумки цього конкурсу. Я знаю, що голосування відбулося. Ми чекаємо на інформацію від Державної служби спецзв'язку та захисту інформації щодо відсутності втручань у процес. Була невелика кількість скарг щодо перебігу голосування. Ми їх також вивчимо і, проаналізувавши всю цю інформацію, вирішимо - публікувати результати чи ні.

Наприкінці травня у квартирі та будинку судді Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка детективи НАБУ провели обшуки. Вони принесли очікувані результати?

Суддя Вовк не задекларував коштовний об'єкт нерухомості, в якому він проживає із своєю колишньою дружиною. При цьому, це розлучення було фіктивним, тому що ми бачимо, що перетин кордонів подружжя постійно здійснювало разом - в напрямку Дубаї і в інших неробочих, скажімо так, напрямках… Фактично, люди продовжують жити разом, перебувати в шлюбі і проживати в цьому будинку, для "врятування" якого це фіктивне розлучення і було зроблене. Основною метою обшуку була фіксація місця проживання суб'єкту, що давало б підстави стверджувати, що він, будучи зобов'язаним задекларувати будинок, не зробив цього. Підтвердження того, що там ведеться спільний побут. Це все було задокументовано.

У Вовка це далеко не перше протистояння з правоохоронцями. Обшуки в Окружному адмінсуді Києва у 2015 році проводила прокуратура та столичне Управління боротьби з організованою злочинністю. Дотиснете його?

Ми ні на кого не тиснемо. Він - кандидат у судді Верховного суду. І це не просто була перевірка в рамках аналізу е-декларації. Це була перевірка його як кандидата на суддю Верховного суду. Тому мені дивно, що сам Вовк вважає, що там (у проведенні обшуку. - Ред.) є політична складова. Трохи смішно спостерігати, як люди, які займають посаду суддів по десять років ведуть себе подібним чином. Ти юрист - сформуй свою юридичну точку зору, поясни походження майна і йди гуляй. Наша справа - зібрати докази і переконати прокурора, що їх достатньо для презентування цієї справи в суді.

Раніше у НАБУ зазначили, що підозрюваний у зловживанні владою голова ДФС Роман Насіров не лише просив детективів повернути йому закордонний паспорт для поїздки на лікування в США, але й клопотав про дозвіл відвідати змагання збірної України по дзюдо у Варшаві. Чи справді Насіров просив відпустити його в Польщу? Він цю інформацію спростовує і вимагає показати документи.

Пан Насіров вже так багато показав нашій батьківщині, що, чесно кажучи, після цього йому дуже важко продемонструвати щось нове. Він у нас був і здоровим, і хворим, і податківцем, і дзюдоїстом. Тому, мені здається, краще б він щось показував на допитах і слідчих діях, де він не може зв'язати два словащодо суті оголошеної йому підозри.

Адвокат екс-нардепа Миколи Мартиненка, якого НАБУ підозрює у розкраданні майже 17 мільйонів доларів США при закупівлі уранового концентрату, заявив, що попри інформацію про арешт його майна, вони ще не бачили відповідної ухвали суду. То чи справді майно арештовано?

Цю інформацію підтвердила прокуратура. Тому, хоча в мене особисто рішення немає, але я думаю, що справді арештували. Хоча адвокати вже говорять, що це помста. Спочатку вони говорили, що немає ухвали, а тепер вже не ставлять під сумнів наявність арешту, але говорять, що це помста.

Мартиненко демонстрував бажання втекти чи вивести активи?

По-перше, в нього вже є активи за кордоном. Всі ці "прокладки" функціонували за межами України. Всі встановлені витрати з коштів, які були викрадені, - вони були зроблені в основному за кордоном. Пан Мартиненко не тільки мав у ході реалізації цих схем всі активи за межами України, але й оплачував роботи за її межами. Ця схема діяла на постійній основі.

То чи справді такий арешт допоможе уникнути впливу Мартиненка на слідство чи втечі за кордон?

По-перше, пан Мартиненко розповідає про упередженість слідства, але зовсім не любить говорити про те, що, окрім нас, ще три країни стосовно нього ведуть розслідування. Це, до речі, підтверджує факт наявності активів за кордоном. Тому особливо тікати йому немає куди.

Не лише у випадку судді Вовка, але й, наприклад, у справах нардепів Євгена Дейдея та Андрія Лозового приводом для початку розслідування, яке щодо них зараз веде НАБУ, став аналіз е-декларацій. Виходить, що електронні декларації - це дієвий інструмент викриття корупції?

Про те, що це дієвий інструмент, ми зможемо ствердно сказати, коли будуть судові вироки, які наберуть чинності. Те, про що ви сказали, - це перша хвиля таких справ. Зараз по них провели розслідування. Прокуратура також вважала, що там є підстави, тому, наприклад, з'явилися ці подання до Верховної Ради (про зняття недоторканості - Ред.).

Як ви оцінюєте обрання аудитора НАБУ від Кабміну, що зупинився на кандидатурі українця Михайла Буроменського? Це вибір не викликає у вас нарікань, як у деяких антикорупційних активістів?

Я не маю ніякого права коментувати вибір Кабміну. Ми не маємо жодного відношення до відбору аудиторів. Нам важливо тільки те, аби процедура відбору цих осіб була прозорою і ухвалене рішення мало б довіру з боку суспільства і міжнародних партнерів.

Коли чекати на рішення парламенту та президента щодо аудиторів?

Ми до цього процесу ніякого відношення не маємо, і ми, звичайно, ніяких перемовин не ведемо. Це виключно відповідальність парламенту і президента.

Чи не боїтеся, що інститут аудиторів стане інструментом контролю за НАБУ?

Так, він і є інструментом контролю…

Не з боку суспільства, а з боку конкретних людей у владі. 

Для цього треба провести такий конкурс, аби таких підозр не було. Я вважаю, що ті події, що до цього відбулися в парламенті, - вони дещо дискредитували цю ідею, на жаль.

У квітні НАБУ святкувало другу річницю створення. Чи можна вже підбивати якісь підсумки?

Головний підсумок - ми розслідуємо справи та арештовуємо тих людей, яких досі ніхто ніколи не арештовував. Та кругова порука, яка існувала в Україні, - вона почала сипатися. Недоторканих тепер немає, і ми це показали. Цих результатів вдалося досягти досить швидко в порівнянні з іншими державами. Нам часто ставлять у приклад досвід Румунії, але наші колеги там почали розслідувати подібні справи лише на десятий рік свого існування.

Станом на 30 квітня НАБУ вело 328 справ та подало до суду 65 обвинувальних актів. За скількома справами вже є рішення судів?

На 30 квітня ми мали рішення судів стосовно 16 осіб, переважно - на основі угоди, коли обвинувачений не має конфронтації зі слідством. Втім, важливими є вироки за масштабними справами, як от справа Онищенка, яку ми нещодавно передали до суду. Я розумію, що нас критикують за те, що ми нікого не посадили. Але ми постійно намагаємося донести, що ми не садимо - це справа суду. Деякі справи взагалі не рухаються в судах - валяються там по 12-14 місяців. І це говорить про те, що необхідно продовжувати судову реформу та створювати спеціалізований антикорупційний суд.