Співпраця у сфері культури

Чотири роки тому Євросоюз започаткував проект "Культура", аби допомогти країнам Східного партнерства реформувати сферу культури, виділивши на це понад вісім мільйонів євро. Що цей проект дав Україні? Після завершення першого етапу програми журналістка DW поспілкувалася з керівником Регіонального бюро моніторингу та інституційного розвитку (RMCBU) Лучано Глоором. Очолюване ним бюро створене Європейською Комісією для посилення інституційного потенціалу органів влади та громадянського суспільства країн Східного партнерства.

DW: Пане Глоор, чи вдалося за ці три роки, які існує програма змінити акценти у сфері культури в країнах Східного партнерства і якими є тепер ці акценти?

Лучано Глоор: Ми виконували загалом 15 проектів, під які було отримане фінансування Єврокомісії. В рамках цього фінансування надавалися гранти – від 4 до 7 тисяч євро. Кожен з цих проектів стосувався зовсім різних сфер. Два проекти займалися кінематографією (художнє та документальне кіно), інший проект був присвячений книговидавництву, також був проект, який стосувався зв'язку молоді та культури, також ми фінансували проект з облаштування громадських місць, яке мало б стати культурним місцем. Головне, що вони були міжнародними – до кожного проекту долучалися активісти з різних країн Східного партнерства. Крім того, ми проводили різні тренінги, аби підготувати експертів у сфері культури, які стосувалися цих проектів. Таким чином, незважаючи на малу кількість проектів , в дійсності ми підготували сотні спеціалістів, які виявилися дотичними до виконання цих проектів в різних сферах культури. Саме це стало одним з ключових надбань цього проекту.

Ви працювали тільки з приватними ініціативами митців та активістів?

Ні. Ми також навчали представників державних структур, які займаються культурою і відповідають за розробку стратегій розвитку культури в країнах Східного партнерства. І тут результати суттєві, бо все це засвідчено у відповідних документах в цих країнах. Молдова доопрацювала і завершила розробку національного документу з розвитку культури. В Україні та Грузії ми допомогли розробити стратегії національної політики з питань культури. До цього були долучені також представники урядових структур, НГО, самих діячів культури. Ми можемо поставити собі "+" за те, що міністерства зрозуміли: питання культури не полягає виключно у написанні якихось документів. Головне - об’єднати і залучити до процесу всіх, хто дотичний до цього, і буде всім цим користуватися. Об’єднати, аби забезпечити насичення ідеями документу, який розробляється спільно. І друге досягнення – це контент, наповнення цього документу. Ми ставили собі за мету, розробити концепцію культури не для того, аби міністерство відзвітувало, що воно щось там розробило, а це було дієвим документом, де відображено позицію самих діячів культури, які будуть цим займатися, також було враховано позицію і вклад інших міністерств – до прикладу міносвіти чи мінекономіки, податкової. Бо культура зачіпає велике коло питань – розвиток сільської місцевості, містобудування тощо. Культура починає розглядатися як рушійна сила сталого розвитку.

В якій країні Східного партнерства за ці чотири роки вдалося найкраще реалізувати програму "Культура"?

Важко виокремити когось. Скоріше це група країн, а саме – Молдова, Україна та Грузія. Саме ці країни зараз зацікавлені, аби в їхніх країнах була демократична спільнота. Варто відзначити, що Україна, зокрема українське міністерство культури до зими 2013 -2014 років мало стосунки з нами, але без особливого зацікавлення до роботи і мотивації, щось насправді змінити в сфері культури. Незважаючи на це у нас були тісні і дієві стосунки з представниками місцевої влади в українських регіонах ще з 2012 року. Тож засади відкритої співпраці влади і громади були, але вони стримувалися чіткою насильницькою вертикалізацією, яка спускалася з Києва. Коли це зрушилося в березні 2014 року, то міністерство культури України стало для нас справжнім партнером.

Чи можливо зараз в Україні за досить короткий час провести серйозні глибокі реформи в сфері культури?

Все залежить, наскільки відчутних результатів ви очікуєте. Щодо нашої роботи в Україні, то зараз розроблена дорожня карта реформ, яка була погоджена з міністерством культури та українськими експертами. Незабаром буде низка громадських обговорень цих реформ у сфері культури. Ця дорожня карта розрахована на рік. Документ вже готується до публікації. Тобто, наскільки реальні реформи в українській культурі залежить від виконання цього документу, бо саме там відображено реформування цієї сфери.

Чи буде другий етап проекту "Культура" в країнах Східного партнерства і чого ви очікуєте від нього?

Другий етап програми Східного партнерства "Культура" триватиме ще три роки, починаючи з наступного року. Загальний бюджет другого етапу проекту складає 5 мільйонів євро. Передусім гроші будуть направлені на підтримку центрів відродження історичної культурної спадщини по малих містах країн Східного партнерства. Також буде проводитися комплексний аналіз "креативних секторів", тобто що де існує у сфері культури цих країн. Окрім цього, гроші підуть на втілення спільних проектів митців, громадських організацій та приватних підприємств. І за допомогою наших експертів вони розроблятимуть свої стратегії у своїх "креативних секторах".

Тобто самі діячі культури України, Грузії, Молдови, Вірменії визначатимуть, що саме у сфері культури ви підтримуватиме в їхніх країнах?

Так. Ми навіть не маємо наміру заздалегідь щось визначати. Самі митці у цих раїнах мають визначити, що у них є за культура і як це розвивати далі. Ми лише допомагаємо.

Після наступних трьох років цей проект буде продовжений?

Я сподіваюсь. Ми переконані, що без культури неможливий добробут і жоден поступ. Більше того, там де є брак культури, то цей вакуум заповнюється чимось зовсім іншим, страшним. Яскравим свідченням тому є події, які зараз відбуваються на Донбасі в Україні. При цьому – це не якесь локальне явище. Те ж саме спостерігалось у Придністров’ї, Нагорному Карабасі, в Абхазії. І лише завдяки культурі можна упередити на майбутнє подібні конфлікти і не допустити системності виникнення таких конфліктів на інших територіях.