1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Екскурсії по Кельну наосліп - таке теж буває

6 листопада 2011 р.

Екскурсії містом вже давно перестали бути "звичайними". В арсеналі вигадливих екскурсоводів є тематичні прогулянки містом, екскурсії уночі, на човні, велосипеді чи на "сегвеї". Остання новинка – екскурсії наосліп.

https://p.dw.com/p/135hH
Учасники "блайнд-вокінґу" у Кельні
"Блайнд-вокінґ" у КельніФото: Blindwalk Köln

П'ятеро учасників екскурсії, що зібралися поблизу Музея Людвіга у німецькому Кельні, дещо невпевнено, але слухняно одягають на очі світлонепроникні пов'язки. Впродовж однієї години знімати їх заборонено, адже ідея цієї екскурсії  - познайомитися із містом всліпу. Замість споглядати необхідно дослухатися, мацати, відчувати і принюхуватися до всього довкола.

Екскурсовод і винахідник так званого "блайнд-вокінґа" (blindwalking) Аксель Рудольф допомагає збентеженим і "сліпим" учасникам вишикуватися один за одним, наказуючи їм триматися за хлястики рюкзака сусіда перед собою. Хтось нервово сміється. Рудольф заспокоює: "Спочатку відчуваєш себе невпевнено, але це абсолютно нормально. Це швидко мине".

Кумедна процесія рухається містом наосліп
Кумедна процесія рухається містом наосліпФото: Blindwalk Köln

Наосліп, але не без відчуттів

Помалу, не поспішаючи, дивна процесія вирушає у напрямку славетного Кельнського собору. Спочатку під ногами відчутна бруківка, потім бетонні плити. Гід Рудольф детально пояснює, куди краще ставати, і всі старанно човгають підошвами, аби помітити різницю.

Відчуття поступово загострюються, так що учасники не лише чують рух поїздів на вокзалі поряд з собором, а й відчувають зміну температури, коли виходять із затінку величезної споруди на сонце.

Учасниця екскурсії наосліп мацає замочки, які залишають на огорожі у Кельні закохані
Дорогою до Кельнського собору треба все мацатиФото: Arne Lichtenberg

Мистецтво, їжа та прогулянка в темряві

Відстань, яку долають під час екскурсії всліпу невелика, але вражень ціла купа, зізнаються вони: вітер, сонце, запахи, звуки, уривки розмов перехожих... Саме гра відчуттів надихнула Акселя Рудольфа на розробку "блайнд-вокінґа". Це вже не перший його проект: так, 1988 року він організував виставку в темряві, а 2001 року Рудольф відкрив перший у  Німеччині ресторан у темряві ""unsicht-Bar" (гра слів: "unsichtbar" німецькою означає "невидимий", "Bar" - "бар").

Після відвідин Собору та невеличкого перекусу – теж всліпу – усі чимчикують до Музею прикладного мистецтва та Римсько-Германського музею, де поодинці навпомацки знаходять шлях серед скульптур. На прощання Аксель Рудольф роздає карти з пройденим маршрутом. Година темряви офіційно завершена, і всі бажаючі можуть пройти весь шлях ще раз, доповнивши вже зібрані враження і відчуття картинкою.

Автор: Рахель Бейґ / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний