Чи можливе життя без сміття?

Експеримент координує Ініціатива Zero Waste Lviv у форматі Facebook-події. Перше завдання усім учасникам щодня надсилають о 9.30. Для Олени Черепніної це трохи запізно. До того часу вона встигає нагодувати сина, одягти його і вийти з ним погуляти, тобто спланувати свій день. "Завдання я читаю вже з телефону. І вже під час прогулянки продумую, що я можу зробити і що відписати. Бо за правилами, учасник повинен виконати завдання і прозвітувати за день. Мені це не складно", - каже вона. Взяти участь в експерименті жінка погодилась, бо її шокувала ситуація зі сміттям у Львові. "Ці постійно переповнені контейнери - це вже край. Вже треба щось робити.  Хоча тема сміття мене цікавила давно. Особливо задумуватись над цим почала після того, як народився син. Мене почало хвилювати, а що я йому залишу, що побачить моя дитина? Забруднені пластиком парки?"- обурюється учасниця.

Перший день експерименту для Олени Черепніної виявився легким. Спершу треба було пройти тест і створити свої цілі до кінця тижня. "Тест цікавий. Вийшло що я "практик", тобто  щось трохи знаю, але мені ще треба повчитись", - каже Олена.  У тесті 9 завдань. В залежності від умінь сортувати і переробляти сміття, завдання відносять учасників до "початківця", "практика", чи "героя". Як каже активістка Zero Waste Lviv Юлія Юрченко, найвищого рівня (в тесті цей статус назвали "майже святий". - Ред.) поки не досяг ніхто. Це має бути людина, яка носить речі, які можна використовувати вічно, зі сміття робить шедеври, не залишає їжі, а в смітник викидає не більше однієї банки на місяць. 

Сортування і переробка в домашніх умовах

Не дотягла рівня "майже святий" у тесті ще одна учасниця експерименту Оксана Тершак. Але "нуль сміття" - це стиль її життя, тому і взяла участь в проекті.  Щоправда, перші завдання їй видались трохи нудними. Багато чого вона знала і багато що робить. "Я перфекціоніст. Я, коли йду по місту, чомусь бачу не красу, а сміття під ногами. Тому і почала сортувати сміття: в мене на балконі стоять контейнери на метал і пластик, який не збирається біля будинку. Пластикові пляшки і скло також відношу у спеціальні контейнери. Папір не викидаю, тому що завжди в місті є купа ініціатив, куди його можна віддати", - каже учасниця. Але така обізнаність в темі не завадила їй продовжити участь в експерименті.

"Я вчусь. Мені тут цікаво набратися нових ідей від інших учасників. Особливо цікавим був третій день,  майстер-клас, на якому розказували, як можна переробляти органічні відходи на компост в домашніх умовах. У мене є дача, і це дуже пригодиться", - каже Оксана Тершак. Вона теж зізнається, що має ем-контейнер для харчових відходів, який демонстрували на тренінгу, але досі не знала, як ним користуватись. Ем-контейнер - це відро для ферментації харчових відходів. Воно дозволяє виробляти добриво з кухонних відходів.

280 кілограмів сміття на мешканця

Загалом взяти участь в експерименті зголосились 270 учасників. За словами Юлії Юрченко, це для початку - хороший результат.  "Бо це люди, які в цьому зацікавлені. Так, на продукування кількості відходів у місті вони зараз мало вплинуть. Але вони можуть поширювати цю ідею серед своїх рідних, друзів. Звичайно, можна хотіти більшу кількість учасників, але якщо вони не будуть нічого робити, то просто людей для кількості - не треба", - каже вона. Мета проекту, за її словами, показати львів'янам, як можна менше продукувати сміття, бо наразі, культура відповідальності у городян є дуже мала, працює логіка: "всі винні, крім мене". 

Тема особливо актуальна для Львова, бо через закриття міського полігону відходів у Грибовичах місту немає куди вивозити сміття. А Львів продукує приблизно 240 тисяч тонн сміття на рік. В середньому, це 280 кілограм відходів на одного мешканця. Зменшити його продукування і зробити так, щоб на переробку  потрапляла третина сміття - сьогодні мета львівської влади.  За словами активістки Zero Waste Lviv, це цілком можливий результат. У розвинених країнах на переробку йде 80-90 відсотків відходів, в Україні - 5. Решту сміття захоронюють на полігонах.  "Звичайно, це і завдання міської влади створити відповідну інфраструктуру, і підприємців, які б зайнялись переробкою  відходів. Але важливою є і поведінка самих мешканців", - зауважує Юлія Юрченко. Другий день експерименту показав, що львів'яни готові змінюватись. "Наші учасники запропонували цікаві практики: відмова від чеків з банкоматів чи квитків за проїзд, на користь оплати через смартфон;  заміна поліетиленових пакетів на еко-торбинки, а в магазин багато учасників погодились ходити зі своєю тарою, а на каву - зі своїм горнятком", - каже активістка.

Але це - лише перші кроки. Філософія вільного від сміття світу - це взагалі відмова від речей,  які не можна переробити. "Це стосується і придбання одягу. Є підхід у світі до цього: якщо ти купуєш якусь річ, подумай, чи вдягнеш її 30 разів. Якщо так - то купуй, якщо ні - то подумай", - каже Юлія Юрченко.  

Вплинути на підприємців

Активістка вірить, що громадські рухи можуть впливати і на підприємців. Вже зараз дрібні виробники охоче міняють разову тару на екологічне пакування. З великими підприємствами - складніше. Але до них також можна пробувати достукатись.  Наприклад, масовими листами,  як це роблять активісти на заході. "Все можливо. Це доводить приклад громадського активіста Святослава Літинського, який змусив Samsung маркувати техніку українською", - каже активістка. Так само може бути і з еко-тарою.

А поки що організатори експерименту готуються обирати найактивніших учасників.  В останній день проекту, на Zero Waste-пікніку, їх нагородять спеціальними еко-призами. А влітку ініціатори експерименту запропонують ще більший  виклик - прожити, не створюючи сміття, майже місяць.