Газова суперечка Києва і Москви

DW: У "газових" переговорах України та Росії за посередництва ЄС окреслився певний прогрес. Повідомляється, що сторони дещо зблизили свої позиції. Як Ви оцінюєте теперішній стан перемовин та посередницьку роль ЄС у залагодженні конфлікту?

Йонас Ґрец: ЄС відносно швидко долучився до процесу, чітко показавши, що дбатиме про погашення Україною частини боргу перед Росією. Це, на мою думку, і забезпечило готовність Москви до переговорів. Я також виходжу з того, що Росія зараз не бажає ескалації на газовому фронті, адже це призвело б до додаткової консолідації європейців. А в ЄС вже є концепція подальшої диверсифікації газопостачання і посилення енергетичної безпеки спільноти. Крім того, єврокомісар Ґюнтер Еттинґер заявив про залежність переговорів про газопровід "Південний потік" від поведінки Росії на переговорах щодо газової суперечки з Україною. Це той засіб тиску, який є, адже для Росії це будівництво пріоритетне і вона хоче одержувати виняткові дозволи там, де діють норми ЄС.

Перемовини України і Росії щодо ціни газу тривають, але вже відомо, що про крайнощі - або 268,5, або 485 доларів - не йдеться. Як повідомляють ЗМІ з посиланням на наближені до переговорів джерела, може обговорюватися ціна на рівні 350-380 доларів за тисячу кубометрів. Наскільки це адекватна сума, на Ваш погляд?

Ціна, про яку говорять, 360-380 доларів, це приблизно середня ринкова ціна в ЄС. Це було б адекватно.Трохи незрозумілими видавалися вимоги українського уряду зберегти ціну, про яку домовився Янукович, - 268,5 доларів. Це була політична ціна, і українському керівництву про це відомо. Тому наполягання на цій ціні було дещо недоречним.

А як Ви оцінюєте вимогу Росії, щоб Україна сплачувала 485 доларів за тисячу кубометрів газу з 1 квітня цього року? Київ вважає її неприйнятною.

Ціна 485 доларів - базується на угоді 2009 року, укладеній Тимошенко. Ціна тоді з'явилася через певний тиск, адже газопостачання було перекрито, ЄС не одержував газ, український уряд був під тиском. Тоді умови для України були дуже поганими для підписання газової угоди. Але тепер, після кримської кризи та іншого, цю ціну можна розглядати як політичний тиск. Адже Росія одразу після анексії Криму анулювала газову знижку за базування там Чорноморського флоту, про що 2010 року було домовлено з Януковичем. Це, звісно, цинічно, якщо сказати, мовляв, ми анексували Крим, тому можемо скасовувати знижку, бо вона більше не потрібна.

Як Ви оцінюєте шанси на те, що Київ і Москва таки досягнуть компромісу у газовій суперечці? Принаймні щодо ціни?

Я бачу хороші шанси. Адже теперішня ціна не має виправдання в європейському контексті. Також погіршилися і ринкові умови. В Україні економічна криза, вона не може викуповувати так багато газу, як домовлено. Адже проблема не лише у ціні, а й у занадто великому обсязі газу, який Україна має викуповувати. Тож, навіть якщо зараз на цих переговорах домовляться про зменшення ціни, а обсяги, які треба купувати, залишаться старими, то в України теоретично залишиться проблема. Це потрібно змінити.

"Нафтогаз" та "Газпром" продовжують перемовини щодо газу, але якщо вони не домовляться, то Україна піде в Стокгольмський арбітражний суд - про це сьогодні знову заявив український прем'єр Арсеній Яценюк. Як Ви оцінюєте перспективи, якщо справді дійде до суду?

Це було одним з найкращих місць в газовій угоді 2009 року, що сторони можуть подавати до арбітражного суду у Стокгольмі. Україна могла б давно це зробити. В суді можна було сказати, що Україна має зависоку ціну, адже інші європейські країни платять менше. У такий спосіб можна було би змінити угоду. Це і досі ще можна зробити. Але цей процес, звісно, тривалий. Тож, українська сторона мусила б раніше починати. Тепер для Києва набагато краще досягнути рішення шляхом переговорів, оскільки так швидше можна поліпшити ціну.