Жанна Нємцова: Ненависть до диктатури у мене в крові

На запрошення німецького Фонду імені Фрідріха Наумана до Берліна 27 травня приїхала дочка вбитого російського політика Бориса Нємцова. В інтерв'ю DW Жанна Нємцова розповіла, чому вважає російського президента політично відповідальним за вбивство батька, про хід розслідування та свої погляди на нинішню ситуацію в Росії.

Deutsche Welle: Вас визнали однією з потерпілих сторін у справі про вбивство батька, що надає вам можливість ознайомитися з матеріалами слідства. Я знаю, що ви дали підписку про нерозголошення. Але все-таки, чи є в цих матеріалах досі невідомі журналістам факти?

Жанна Нємцова: Не все так просто, як вам здається. Колишній слідчий Ігор Краснов дійсно обіцяв ознайомити мене з усіма матеріалами справи, в тому числі, відеоматеріалами. Але тепер Краснова замінив Микола Тутевич. З ним я бачилась минулої п'ятниці, 22 травня. Зустріч пройшла неконструктивно, я розчарована. Він не захотів давати мені доступ до всіх матеріалів справи, обіцяв показати лише окремі фрагменти. Запропонував прийти у вівторок. Коли ж я сказала, що у цей день буду в Берліні, Тутевич сказав, що, можливо, мене взагалі з країни не випустить. Це в нього такий жарт.

У розмовах з журналістами ви стверджуєте, що політичну відповідальність за вбивство Бориса Нємцова несе російська влада і особисто президент Путін. Що ви маєте на увазі?

У Росії вбили найяскравішого представника опозиції, критика Путіна. Це перше. Друге, ми бачимо, як важко просувається розслідування. Я, як і багато інших, небезпідставно сумніваюсь, що це розслідування взагалі буде нормальним. Для цього потрібна політична воля, а її немає.

Крім цього є й інші, менш значущі речі, які непрямо вказують на політичну відповідальність. Наприклад, після вбивства мого батька на одному з російських державних каналів показали про нього ще одну наклепницьку програму. Це сталося тому, що на марш пам'яті прийшло понад 50 тисяч осіб, а деякі вважають, - що до 100 тисяч. Не дозволили встановити меморіальний знак на місці вбивства, провести концерт пам'яті. Тому ми організували марафон на (російському телеканалі - Ред.) "Дождь". Дякую цьому телеканалу.

Думаєте, глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров міг би внести ясність у цю справу, якби його запитали, точніше, допитали?

Було подане відповідне клопотання про допит Кадирова, але його відхилили. Думаю, було б непогано його допитати, він і сам говорив, що не заперечував би допиту.

Дехто вважає, що у Кремлі, м'яко кажучи, не надто задоволені Кадировим, але змушені його терпіти як менше зло. Мовляв, якщо зачепити президента Чечні, то там знову розпочнеться війна ...

Я вважаю, що така думка не є безпідставною. Але мені складно оцінювати відносини всередині влади. Всередині правлячих еліт завжди є розбіжності, але це не означає, що владі президента щось загрожує. Проте те, що ви сказали, можливо, і є причиною теперішньої ситуації. Пан Кадиров взяв участь у зйомках фільму. І той, хто поки ще не все розуміє, напевно, зовсім скоро зрозуміє, коли подивиться фільм (йдеться про бойовик під назвою "Хто не зрозумів, той зрозуміє", в якому, як повідомив 25 травня сам Кадиров, він знявся у головній ролі - Ред.).

Вашого батька якось запитали, чи змінилися його погляди за останні 20 років. Відповідь була негативною. А ваші? Порівняно нещодавно, якщо не помиляюся, у 2009 році, ви досить позитивно відгукувалися про російського президента ...

Не плутаймо погляди та ставлення. Людина, яка не змінює своє ставлення до іншої внаслідок певних дій цієї людини, просто нерозумна. Погляди можуть залишатись, а ставлення до людей змінюватися. Наприклад, ви добре ставилися до людини, а вона вчинила неправильно, зрадила вас, і ви змінили ваше ставлення, не змінивши своїх поглядів. Так і мої погляди не змінилися.

Я завжди виступала проти диктатури. Це, напевно, у мене в крові. Мені не подобається невільна країна, мені некомфортно жити в такій країні. Я не бачу ніяких перспектив для всебічного розвитку у невільних країнах. Бачу лише інтелектуальну деградацію і більш нічого. Навряд чи хтось міг подумати, що все закінчиться саме так. Навіть мій батько, незважаючи на його багатий політичний досвід, не міг собі уявити, як все може обернутися. Але я, до речі, ніколи не голосувала за Путіна. В мене не піднімалася рука. І я від самого початку була проти анексії Криму, проти війни в Україні.

"Інтелектуальна деградація", "некомфортно жити", "жодних перспектив" ... І все ж ви залишаєтеся в Росії. Що вас там тримає? Любов? Професія?

А чому я повинна їхати із своєї країни? Я громадянка Росії, я її люблю. Адже Росія - це не лише Путін. І не треба ставити між ними знак рівності. Росія - моя батьківщина, і кожна нормальна людина хоче жити на своїй батьківщині. Утримує в країні і моя сім'я, коло спілкування, робота, яка мені цікава.

До речі, про роботу. Ви ведете на каналі РБК економічні програми, є експерткою з фондових ринків, валютних курсів. Чи може в умовах диктатури, яка, на вашу думку, настала у Росії, вільно розвиватися економіка?

Ні, звичайно. У Росії вся економіка державна. У світі є приклади, скажімо, Сінгапур, коли економіка розвивається в умовах диктатури. Але в цих випадках багато залежить від самого диктатора, його особистості. Може пощастити, а може й ні. Саме тому й потрібні демократичні інститути, саме тому економічними лідерами світу є демократичні країни.

У теперішній політичній ситуації в Росії, коли до того ж країна перебуває під санкціями, складно говорити про економічний розвиток. Після кризи, яка розвивається (квітневі дані були жахливими), на мій погляд, буде довгий період стагнації або ситуація обмеженого росту.

Відомо, що провідні федеральні телеканали перебувають під жорстким державним контролем. На скільки ви вільні у своїй роботі на приватному каналі РБК?

Що стосується економіки, то поки певна свобода ще є. І в моїх коментарях з економічних питань я висловлююсь вільно. Проте політику на РБК не коментую. РБК не хоче бачити мене політичним коментатором. Разом з тим, коли вбили мого батька, я втратила так багато, що заради того, щоб залишитися на цьому каналі, я точно не мовчатиму за стінами телекомпанії. Хочу, щоб люди знали, що відбувається, хочу зберегти пам'ять про мого батька, хочу підтримувати тих людей, які борються за свободу в Росії.