Жінки у поп-музиці

Першим жіночим гуртом у стилі "біт" у Німеччині став The Rag Dolls. Його учасниці були родом з Рурської області, уславленої у ті часи шахтами та металургією. Що популярно, а що – ні, тоді визначали суворі, вкриті вугільним пилом гірники. Відповідною була реакція на перший виступ чотирьох зухвалих дівчат, пригадує друг однієї з учасниць та менеджер гурту, фотограф Вілфрід Кауте. "Коли вони вийшли на сцену, усі спочатку замовкли від подиву, а потім стримано зааплодували: мовляв, непогано, але ще потренуйтеся. Ідолами у музиці тоді були Beatles та Rolling Stones".

Фанатки чи поп-зірки?

Особливо біт-музика була у ті часи виключно чоловічою цариною, пояснює Вілфрід Кауте. "Дівчата мали бути чемними, стояти під сценою та плескати у долоні. Як фанаток їх ще сприймали, але на сцені – нізащо! Винятки були лише серед виконавців шлягерів: Гайді Брюль та Пеггі Марч зі США. У біт- та рок-музиці такого не було".

Молодих жінок, які хотіли стати музикантками у 1960-их, не розуміли і засуджували навіть подруги, адже у їхньому уявленні дівчата мали плести панчохи, шити, готувати, але аж ніяк не грати на гітарі. Жінок, які грали на електрогітарі, можна перерахувати на пальцях однієї руки, з'ясував Томас Маніа, організатор та куратор виставки "She Pop - Frauen. Macht. Musik" (She Pop - Жінки. Влада. Музика) у місті Ґронау.

"У 1950-их роках була ще Корделл Джексон, яка грала на гітарі "рокабіллі". Але це був абсолютний виняток. Виконавиці були відомі у 50-их лише як учасниці вокальних ансамблів на кшталт Supremes з Америки. І це майже не мінялося аж до часів студентських заворушень у 1960-их роках", - розповідає Томас Маніа.

Одинокий маяк

Німецьким Rag Dolls, однак, не вдалося довго протриматися на гребені успіху. Через відмінні уявлення учасниць гурту про майбутнє 1969 року він розпався. "Лише двоє стали професійними музикантками", - пригадує Вілфрід Кауте. Барабанщиця Ренате Вассермаєр приєдналася до англійського гурту Liverbirds – однієї з небагатьох груп, котрі успішно давали концерти у часи "бітлів". Гітаристка Ільзе Кеппен залишилася вірною поп-музиці і продовжує грати і сьогодні.

"Існування Rag Dolls у 1960-их роках мало значення такого собі маяка, - розповідає Томас Мані. – У Німеччині не знайшлося гурту-послідовника. Тож не можна сказати, що Rag Dolls стали вихідним пунктом для нового тренду в історії музики. Це був унікальний випадок".

Хвиля жіночого панку

У 1970-их роках із зародженням панк-музики молоді жінки штурмом взяли клуби та концертні зали. Піонерками стали учасниці британського гурту The Slits. Андрогенна зовнішність, енергійне виконання, зухвало-іронічні тексти повністю спростовували ідеал жіночності тих часів. У серпні 1978 року гурт зіграв три концерти у Берліні. На розігріві у них була група Ніна Гаґен. А вже незабаром Ніна Гаґен, оперна співачка за освітою, примусила усіх у Західній Німеччині говорити про панк. За два її перші вінілові альбоми нині легендарна співачка була відзначена золотими платівками – за понад сто тисяч проданих грамплатівок.

І все ж німецька співачка та авторка текстів пісень Улла Майнеке, музична кар’єра якої розпочалася понад 30 років тому, не впевнена, що жінки на сцені урівнялися в правах з чоловіками. "Звичайно, нині виконавиць більше, ніж раніше. Проте мої уявлення у 1960-их про те, як ми станемо рівноправними з хлопцями, не зовсім справдилися".