Дві художниці – два світи

Художниця з Черкас Таня Колінко вже вісім років живе у Кельні. До Німеччини вона разом із родиною переїхала чотирнадцять років тому – так вирішив її чоловік. "Як справжня слов´янська дружина", Таня підтримала ініціативу чоловіка, намагаючись при цьому не втратити своїх власних інтересів у новій країні.

Художниця із Кам’янець-Подільського Леся Ортинська протягом кількох останніх років живе у Дюссельдорфі. До Німеччини вона теж переїхала через нову роботу свого чоловіка-француза.

Леся Ортинська і Таня Колінко – авторки виставки «Дві художниці – два світи», яка відкрилася на початку жовтня в невеличкому культурному центрі Kulturbunker в Кельні. Через багато років після спільного навчання в Київській національній академії образотворчого мистецтва та архітектури доля знову  звела їх разом у Німеччині. Обидві художниці – учениці відомого українського митця Миколи Андрійовича Стороженка, керівника навчально-творчої майстерні живопису храмової культури в академії. Велике значення в його творчості мала сакральність, а однією з найбільш відомих робіт Стороженка є розписаний купол церкви святого Миколи Притиска на Подолі в Києві.

Творчий тандем, об’єднаний ідеями Стороженка

«Сакрально-метафізичні та академічні засади навчання у майстерні  сформували в нас особливе ставлення до мистецтва», – розповідає Леся Ортинська. Академічно-реалістичний підхід із сакральною культурою, базований на візантійському мистецтві, українських та російських іконах, а особливо українському бароко – ось на чому виховувалися  художниці Ортинська та Колінко. Саме навчання у школі Стороженка об’єднало художниць для створення вже третьої за два роки спільної виставки.

«В майстерні я навчилася працювати із тим, що іде від щирого серця. Ми шукали там духовне начало в художньому творі. З іншого боку, ми вивчали і реалістичний напрям, який спирається на кращі зразки всесвітнього мистецтва – як європейського, так і радянського», – згадує Таня Колінко. Вона, за власними словами, дуже ретельно та обережно підходить до процесу творчості, довго аналізуючи перш за все свій внутрішній, а не зовнішній світ.

Народження почуттів

Виставку «Дві художниці – два світи» все ж не можна назвати прикладом сакрального реалістичного мистецтва. Художниці говорять, що техніки Стороженка є для них скоріше джерелом натхнення та підказкою для власної творчості.

Роботи Лесі Ортинської  в переважній більшості – про стосунки між чоловіком та жінкою. «Мене цікавить народження почуттів. Коли ти бачиш об’єкт свого бажання, і в тебе все всередині загоряється. Наприклад, робота «Магнетичне притягнення» змальовує фізичний  потяг чоловіка і жінки», – розповідає Леся Ортинська. За допомогою кольору вона показує, що чоловік і жінка дуже різні, але в той же час проникають одне в одного. В роботі також присутні символи жіночої та чоловічої сили – комахи сонечко та мураха.

В роботах Ортинської також можна знайти й українські мотиви. Зокрема, у картині Falk Beauty Леся зобразила недільний день в українських Карпатах. «Довгий час я жила в Івано-Франківську, і для мене карпатська тематика завжди була цікава: танці, одяг… весь цей колорит я намагалася передати в частині своїх художніх робіт, головним чином звертаючи увагу на простих, душевних людей», – згадує Ортинська.

Потяги та метро – джерело натхнення

«Коли я переїхала в Німеччину, мене найбільше вражали міські сюжети – метро та потяги, осяяне світлом нічне місто, кольорова архітектура, люди в яскравому вбранні», – пояснює Таня Колінко, в творчості якої найбільше відобразилася урбаністична тематика.

Вона вже стигла закінчити художню академію в Мюнстері. Говорить, що обрала ту школу, яка знаходилася ближче до дому, тому що жодний виш на той момент не відповідав  головним її світоглядним засадам. «В Німеччині я зіткнулася із абстрактним мистецтвом, відмовою від усього фігуративного та академічного. Ця тенденція протиставляти, а не брати одне від одного, ця закритість на противагу відкритості – саме цим мене зустріла Німеччина», - згадує Колінко.

За любов до реалізму мало не виключили з німецького вишу

Через прихильне ставлення до фігуративності та реалізму Таню мало не вигнали з художньої школи на першому курсі. Річ у тім, що її викладач не поділяв її поглядів та сприйняв молоду художницю вороже. «В кінцевому результаті все обійшлося і мене підтримав ректор академії», – згадує Колінко. Зараз Таня  пройшла через всі етапи німецької художньої освіти та зробила чимало міжнародних проектів, зокрема на виставці Artexpo в Нью-Йорку. Вона говорить, що їй все ж пощастило знайти в Німеччині щирих митців, які прислухаються до свого серця, а не до модних культурних течій.

«Як на мене, чи то в Німеччині, чи то в Україні, найважливіше – це знайти себе, своє особисте вираження у мистецтві, свій почерк, – говорить Колінко. - Для цього треба бути вірним собі самому та щирим».