Заборона демонстрацій у Німеччині - крайня міра

Право німців на проведення зібрань закріплено у восьмій статті Основного закону ФРН. Причому для цього не вимагається ні подавати заявку, ні отримувати дозвіл. Виняток німецька конституція робить у тому випадку, якщо йдеться про мітинг або демонстрацію просто неба. Право на такий вуличний захід може бути обмежене відповідними законодавчими актами.

Раніше в Німеччині був чинним єдиний закон, який регулює порядок проведення демонстрацій. У 2006 році в країні провели реформу системи федеративного устрою й землі отримали право ухвалювати відповідні власні закони. Таким правом скористалися Баварія, Нижня Саксонія, Саксонія та Саксонія-Ангальт. У решті земель донині є чинним старий закон, в тому числі і в Берліні.

Отримувати дозвіл на проведення мітингу чи демонстрації в Берліні не потрібно. Але треба завчасно - за 48 годин - повідомити поліцію. Найзручніше це зробити через інтернет, заповнивши один короткий формуляр. У ньому вказується ім´я заявника, його адреса й номер телефону, тема заходу, день і заплановані час, місце або маршрут проведення, відповідальна особа (якщо не сам заявник), очікувана кількість учасників та тих, хто стежитиме за порядком, інформація про використання гучномовців та встановлення інформаційних стендів.

Покажи своє обличчя

Учасники вуличних акцій мають дотримуватися цілої низки вказаних законом приписів. Так, на демонстрацію не можна приходити в масці або використовувати інші предмети, які приховують обличчя. Таких демонстрантів поліція має право виловлювати й не допускати до участі в акції. Злісним порушникам загрожує до року за ґратами або штраф у межах 500 євро.

Не можна організовано виходити на вулицю людям у якій-небудь уніформі чи однотипному одязі, який має демонструвати єдність політичного світогляду. За це можна отримати до двох років в´язниці.

Однак у Німеччині допускаються і спонтанні вуличні акції без будь-якого сповіщення або терміново скликані мітинги з якого-небудь актуального приводу. В останньому випадку повідомити поліцію все-таки треба, але зробити це можна, навіть просто зателефонувавши на єдиний для всієї ФРН номер термінової допомоги - 110.

Поліція захищає демонстрантів

Просто розпустити демонстрацію німецька поліція не може. Для цього їй потрібні конкретні підстави, наприклад, відсутність сповіщення (якщо не йдеться про спонтанну акцію), заздалегідь неправдиві відомості в заявці, порушення правил, виникнення заворушень. Але взагалі-то головне завдання поліції, як пояснили кореспонденту DW у головному поліцейському управлінні Берліна, - забезпечити безперешкодне проведення акції. При цьому інтереси її учасників німецька поліція враховує більшою мірою, ніж, скажімо, власників авто, перехожих чи мешканців сусідніх будинків.

Якщо ж демонстрація починає виходити з-під контролю, розповів представник столичної поліції Олівер Телле, якщо її учасники починають вигукувати образливі гасла, вдягають маски, а організатори не спроможні заспокоїти пристрасті, то в натовп надсилаються спеціально навчені методам деескалації антиконфліктні поліцейські загони. Їхнє завдання - заспокоїти демонстрантів. І тільки якщо й це не дає бажаного ефекту, поліція вдається до крайнього заходу - оголошує демонстрацію розпущеною та затримує найнесамовитіших учасників.

Потім їх, як правило, відпускають по домівках, а судові справи порушують тільки проти тих, хто вдався до насильства, в результаті якого є постраждалі - наприклад, поліцейські, - та завдано матеріальної шкоди.

Це підтвердила в бесіді з DW й експертка з конституційного права, суддя Шейда Емек. За її словами, завжди враховуються обставини проведення демонстрації, ступінь учинених порушень, поведінка конкретної особи, її колишні провини. "Має статися щось екстраординарне, щоб учасника демонстрації засудили до найсуворішого з передбачених законом покарань", - каже вона. За оцінкою судді, поліція діє за принципом пропорційності і взагалі намагається не затримувати учасників, наприклад, розпущеної демонстрації, а випроваджувати їх із місця її проведення.

Що загрожує організатору?

Олівер Телле, у свою чергу, не зміг пригадати випадків, щоб до тюремного ув´язнення засудили організатора демонстрації, яка переросла в зіткнення з поліцією. За його словами, організатор і не може гарантувати, що акція відбудеться мирно. Це завдання поліції. Дуже рідко, за його словами, організатора можуть оштрафувати за те, що його демонстрація відбулася не зовсім так, як це було вказано у сповіщенні, - наприклад, якщо було змінено маршрут ходи або учасників виявилось більше.

Що стосується спонтанних вуличних акцій, то поліція ухвалює рішення залежно від обставин. Олівер Телле навів такий приклад. Уявімо, що кілька десятків правих радикалів вирішать спонтанно пройти демонстрацією по широкій вулиці. Поліція в такому випадку повинна оцінити, чи зможе вона гарантувати безпеку на проїзній частині - їхню, а також учасників дорожнього руху. Якщо сил небагато, то демонстрантам запропонують інший, спокійніший маршрут або дадуть вказівку мітингувати на місці. Але відсутність заявки, констатував Олівер Телле, не може слугувати підставою для розпуску такої акції.

"У Німеччині право на мітинги й демонстрації розглядається як одна з найбільших демократичних цінностей, - заявила судя Шейда Емех. - А тому розпуск чи заборона на їх проведення вважається Ultima ratio - найбільш крайньою, вимушеною мірою".