Заробітчани: «почуваємося обдуреними владою»

За експертними підрахунками, в країнах Європи донедавна заробіткувало близько мільйона семиста тисяч українців, а загалом у світі – понад чотири з половиною мільйони. Утім, з початком кризи та погіршенням кон’юнктури багато заробітчан втратили роботу і змушені були повернутися назад до України. Або ж шукати кращого заробітку, мігруючи іншими країнами Європи. Приміром, за даними голови Асоціації українців у Португалії «Собор» Олега Гуцька, в цій країні кількість українських заробітчан скоротилася майже удвічі.

Нема чого запропонувати

З іншого боку, й Україна не має що запропонувати заробітчанам, які повертаються. Більшість з них нині поневіряється у пошуках роботи. Світлана, математик за освітою, скаржиться: «Я без роботи, і куди б не пішла, всі кажуть, що я їм не підходжу. Зараз ми не маємо нічого, все втратили, повернутися назад у Португалію проблематично. Ющенко свого часу закликав заробітчан: повертайтеся додому, ми надамо вам робочі місця. А тепер ми залишилися безробітними. Почуваємо себе обдуреними владою».

Заробітчани, які ще залишаються за кордоном, кажуть, що попри економічні негаразди почувають себе на чужині більш захищено, аніж в Україні. За роки незалежності українська влада спромоглася підписати двосторонні договори про забезпечення прав українських мігрантів лише з поодинокими країнами.

Відсутність двосторонніх угод

З Німеччиною, приміром, де мешкає велика українська громада, досі нічого не підписано, зауважує голова комісії УГКЦ у справах міграції Григорій Селещук: «Україна ще навіть не вступила з Німеччиною в діалог щодо українських мігрантів як таких. І якщо є зрушення, приміром, у відносинах з Італією, Португалією, то з Німеччиною – нічого. Водночас такий діалог між країнами неможливий, доки Україна не сформулює своєї позиції в цій дискусії».

Один з чинників, чому уряд України досі не подбав про своїх громадян у Німеччині – це відсутність громадського тиску, вважає Селещук. З усього видно, що українська громада в Німеччині ще не самоорганізувалася і не готова боротися за свої права, як, приміром, в Італії чи Португалії, де навіть створено комітет із захисту прав українського громадянина. Його мета – відстоювати інтереси громади в діалозі з українськими урядовцями задля поліпшення соціального захисту емігранта.

Автор: Галина Стадник

Редактор: Христина Ніколайчук