Зустріч Меркель з Путіним: на що чекати?
17 серпня 2018 р.
З Володимиром Путіним Анґелі Меркель (Angela Merkel) є про що поговорити. За останні три місяці зустріч, що відбудеться 18 серпня у замку Мезеберґ- урядовій резиденції в ідилічному місці неподалік від Берліна, стане другою. Перша, нагадаємо, пройшла у травні у російському Сочі. За словами речника федерального уряду Штеффена Зайберта (Steffen Seibert), на порядку денному нинішніх перемовин передусім три теми: війни в Сирії та Україні, а також газопровід "Північний потік-2".
Заключної прес-конференції для журналістів формат цієї зустрічі не передбачає. До її початку Меркель та Путін виступлять з короткими заявами. Відповідь прес-секретаря уряду ФРН на запитання кореспондента DW про те, чи дізнається громадськість про результати зустрічі, була ухильною.
Сабіне Фішер (Sabine Fischer) з німецького Фонду "Наука і політика" не думає, що зустріч у Мезеберґу принесе якогось роду прорив. "Цілі не змінилися. Росія має свою позицію щодо Сирії та України та великий інтерес реалізувати проект "Північний потік-2", і російська сторона й надалі добиватиметься досягнення цих цілей", - каже експертка з питань Східної Європи.
Українська проблема
Експертка не виключає що на зустрічі може йтися про формат можливої миротворчої місії ООН на Сході України. Треба врахувати, що до цього часу точок дотику з даного питання знайдено не було. Москва, як і раніше, виступає за те, щоб у випадку спрямування в регіон "блакитних шоломів" вони розташовувались на лінії розмежування, що відділяє підконтрольні Києву території від самопроголошених "ДНР" та "ЛНР", а одним з основних завдань миротворців має стати охорона спостережної місії ОБСЄ. Київ та західні країни пропонують розташувати "блакитні шоломи" на усії території конфлікту та суттєво рохширити коло їхніх завдань.
"Це обговорювалось на різних рівнях, однак до цього часу єдності не досягнуто, - зазначає політологиня. - Я бачу готовність російської сторони до переговорів, однак не бачу особливої готовності шукати реальні компроміси".
Взагалі-то в Україні вже давним-давно мав би діяти режим припинення вогню - це передбачають мінські домовленості, яких було досягнуто на початку 2015 року. На ОБСЄ покладено спостереження за їхнім дотриманням. Але втручатися в конфлікт організація права не має.
На думку політолога з політконсалтингової компанії Rasmussen Global Олафа Бенке (Olaf Böhnke), на перемовинах Меркель, перш за все, намагатиметься добитись деескалації на новому вогнищі напруги - в Азовському морі. "Останнім часом там можна було спостерігати зростання напруження між українськими та російськими ВМС", - каже Бенке.
Сирійський жах
Те, що Меркель та Путін знайдуть спільну мову в питанні Сирії, здається ще менш імовірним, ніж у випадку з Україною. У громадянській війні в цій країні з 2011 року загинули сотні тисяч людей, мільйони залишили свої домівки. Президент Путін, як і раніше, залишається найближчим союзником сирійського лідера Башара Асада. Німеччина поки що не підключилася до конфлікту військово, однак Меркель уже підтримала військові дії Франції, Великобританії та США проти режиму Асада.
7 вересня в Стамбулі має відбутись зустріч глав держав та урядів Туреччини, Франції, Німеччини та Росії. У Мезебергу Меркель і Путін спробують, наскільки ще можливо, до неї підготуватись. Ймовірно, йтиметься про ситуацію у провінції Ідліб на північному заході Сирії - останньому осередку сирійської опозиції. Там Асад розпочав широкий наступ на своїх опонентів, тож Меркель та її союзники, серед яких і Туреччина, хочуть відвернути ще одну різанину. Але для досягнення цієї мети вирішальною є підтримка Путіна. "Я думаю, що Меркель принаймні спробує виграти трохи часу та переконати (Путіна. - Ред.) не давати Асаду "зелене світло" на знищення Ідлібу", - каже Олаф Бенке.
Після ракетного обстрілу США складів із хімічною зброєю сирійського уряду в квітні цього року президент Росії спочатку заявив про намір оснастити сирійську армію протиповітряними ракетами С-300, але потім відмовився від цієї пропозиції. Чи демонструє це більш примирливу позицію, яку тепер посідає Росія? Сабіне Фішер вважає, що ні. "Путін уже неодноразово заявляв про намір піти з Сирії. Це завершувалося в найкращому разі частковим виведенням військ. Я думаю, що загалом Росія час від часу шукає шляхи відмовитися від своєю участі у конфліктах не лише в Сирії, але й в Україні, але ставлячи це в дуже сильну залежність від виконання власних умов", - каже берлінська експертка.
Незрозумілі перспективи "Північного потоку-2"?
Поки Німеччина та Росія перебувають по різні сторони барикад у міжнародних конфліктах, обидві країни одночасно реалізують великий спільний інфраструктурний проект - газопровід "Північний потік-2". Ця труба завдовжки 1200 кілометрів має транспортувати природний газ з Росії напряму до Німеччини в обхід України.
Утім, незважаючи на те, що у липні компанія Nord Stream 2 почала прокладати перші труби в Німеччині, ситуація багато у чому залишається незрозумілою. Протидія проекту, як і раніше, залишається сильною як у Європі, так і в США, які погрожують санкціями його учасникам. Критика пов'язана з геополітичними наслідками "Пывнычного потоку-2" в довгостроковій перспективі - передусім для України. Завдяки новому газопроводу труби, які наразі проходять суходолом, передусім через Україну, втратять своє значення. Таким чином Київ не лише втратить надходження, які він має від транзиту "блакитного палива". Для Москви в такому випадку буде простіше перекрити трубу для України, не зачепивши таким чином інші країни.
Президент України Петро Порошенко вважає проект "Північний потік-2" "політично мотивованим" та "геополітичним випадом Росії".
Це питання для Берліна є вельми делікатним, зазначають експерти. Адже економічна вигода від газогону для німецької економіки конфронтує з політичною складовою проекту.
"Те, що Росія готова до продовження газового транзиту через Україну - і тут порводяться конструктивні переговори між ЄС, Росією та Україною, - вселяє надію і є успіхом федерального уряду", - вважає Вольфґанґ Бюхеле (Wolfgang Büchele), глава Східного комітету німецької економіки, що лобіює реалізацію проекту.
Ймовірно, на переговорах федеральна канцлерка нагатимуться добитись певних гарантій від Кремля. "Для нас важливо, щоб Україна й далі зберегла свою роль у транзиті газу з Росії", - наголосив Штеффен Зайберт. За його словами, переговори про те, який обсяг газу після запуску "Північного потоку-2" поставлятиметься через Україну, ще не завершені.