Кар'єра? Так, але не будь-якою ціною

Багато нинішніх 30-річних у Німеччині добре знають, що таке, коли тата ніколи немає вдома, бо він - на роботі. Вони на власній шкірі відчули, що означає, коли кар'єру та сім'ю важко поєднати. Тому вони не хочуть ставати на ті ж граблі, що і їхні батьки. Молоді німецькі фахівці хочуть просуватися кар'єрними сходинками вгору, але не жертвувати при цьому вільним часом для сім'ї та друзів.

Ця генерація університетських випускників з почуттям власної гідності та усвідомленням, що вона хоче, навіть отримала окремий термін серед дослідників - покоління "Y". Літера "Y" вимовляється англійською як "why" - "чому". Тобто це покоління ставить під сумнів класичні уявлення про кар'єру та роботу і більше не керується гаслом "Робота понад усе!" Натомість: "Робота і не тільки!".

Нестабільні робочі відносини

Нинішні 30-річні росли у відносному достатку. Але вони також бачили, як миттєво все може змінитися. "Це люди, які зростали в нестабільні часи", - стверджує дослідник Клаус Гуррельманн, маючи на увазі розпад соціалістичного табору, німецьке возз'єднання та теракти 11 вересня 2001 року в США.

Але найбільше для цієї генерації змінилися робочі відносини. Стабільні, так би мовити, "пожиттєві" повні ставки, до яких звикли їхні батьки, нині поступаються місцем непевним та короткостроковим робочим формам: тут - практика, там - договір на рік-два, тоді якийсь час без роботи, а згодом - робота на гонорарній основі або започаткування власної справи.

Не всі згодні з теорією Гуррельманна. Адже існує достатньо контраргументів його тезам. Приміром, уперше в історії людства покоління виростало в такому достатку та мирі, як генерація "Y". Водночас опоненти погоджуються, що ще ніколи довколишній світ не змінювався такими разючими темпами, як для нинішніх 30-річних, і що їхніх достаток швидше за все буде меншим, аніж їхніх батьків.

Головне - внутрішня злагода

Незважаючи на це, генерація "Y" цілком оптимістично дивиться в майбутнє, як засвідчують соціологічні дослідження. Нинішні 30-річні вирізняються прагматичним підходом до життя, орієнтовані на успіх, але не байдужі до соціальних аспектів. Вони хочуть працювати, але за інших умов, ніж їхні батьки. Друзі та сім'я для них украй важливі, тому вони хочуть мати роботу, поєднувану з приватним життям.

При цьому заробіток відіграє для них значно меншу роль, аніж для їхніх батьків. "Нинішнє покоління 30-річних прагне бути у злагоді із собою і не хоче цілковито підпорядковувати своє життя роботі", - стверджує Гуррельманн, додаючи, що бізнес консультують про такі настрої, аби той міг вчасно перелаштуватися.

Кожні десять років - інше заняття

Бізнес теж не спить і вивчає вподобання молодих. Так, з дослідження консалтингової компанії PwC випливає, що 30-річні працівники не хочуть прив'язувати себе до одного підприємства. Близько 40 відсотків опитаних на PwC працівників вважають, що найпізніше через дев'ять років змінять роботодавця. У старших категоріях таких лише 30 відсотків.

Тому експерти з ринку праці радять бізнесу вже нині пристосуватися до побажань генерації "Y": більше права голосу, більше свободи. "Гадаю, багато галузей, де йдеться насамперед про високу продуктивність та інновації, вже прийшли до того, щоб давати своїм співробітникам більше творчого простору, - каже Вернер Айхгорст, віце-директор з політики ринку праці Інституту майбутнього праці в Бонні. - Це зазвичай неможливо, коли підприємство сповідує сильний ієрархічний контроль".

Схожої думки дотримується президент Німецького інституту економічних досліджень Марсель Фрацшер: "Мати продуктивного співробітника означає дати йому свободу досягти правильного балансу між роботою та сім'єю". Це вимагає відповідно значної гнучкості від роботодавця, зауважує експерт.