70 років ООН - причин для гучного свята нема
Украй вибухонебезпечна ситуація на Близькому Сході. У Сирії великі міжнародні гравці опинилися на межі конфронтації. Прихований воєнний стан на Сході України загрожує перетворитись на тривалий конфлікт, а Європа зазнає серйозних потрясінь через досі не бачений потік біженців. Ще ніколи за 70 років, що минули після Другої світової війни, така велика кількість конфліктів одночасно не загрожувала миру на планеті. У випадку російського вторгнення у Крим, а також на Близькому Сході грубо порушується міжнародне право. Але ці інциденти так і залишаються без відповіді у вигляді санкцій.
Розбрат у Раді Безпеки
Рада Безпеки ООН, якій засновники організації відвели роль охоронця миру, перетворилась на іграшку впливових держав. Передусім Росія, але також США та Китай зловживають цією структурою як інструментом блокування важливих рішень. Це сталося передусім через неспроможність реформувати право абсолютного вето у напрямку його обмеження, коли йдеться про масові злочини та відверті порушення міжнародного права. Така ситуація віддзеркалює розбрат між націями, представленими в Раді Безпеки. Путінська Росія з усією силою прагне повернутись на міжнародну арену й подобається сама собі як велика неоімперська держава, що не підкоряється нікому - навіть міжнародному праву.
Сполучені Штати коливаються між роллю світового поліцейського й дедалі більшого нахилу в бік добровільно обраної ізоляції. Китай - нова велика держава XXI століття, яка тільки розбудовує свій вплив, - ще не знайшов ролі для себе у світовій політиці й завжди поводиться упереджено в питанні дотримання прав людини. Таку позицію він демонструє й тоді, коли йдеться про інші, а не лише власні сфери впливу. Франція та Великобританія судорожно тримаються за свій анахронічний статус країн із правом вето. Було би краще, якби вони разом з іншими європейцями підтримали модель спільного представництва ЄС у Раді Безпеки. За нинішніх обставин ця структура так і залишається тим, чим вона власне була завжди: беззубим тигром, у якого через нездатність до реформ дедалі більше проявляється ще й стареча слабкість.
Але проблема не лише в Раді Безпеки. Провал ООН під час громадянських воєн у Руанді та Боснії стали символом безпорадності світової спільноти. Чисельні місії блакитних шоломів були або від самого початку приречені на поразку, або, як, наприклад, у Конго, поступово самі себе дискредитували.
Успіх у відстоюванні людської гідності
І все ж таки помилково оцінювати всю ООН лише з огляду на жалюгідний стан Ради Безпеки. Упродовж свого 70-річного існування Об'єднані Нації зуміли покращити життя мільйонів людей і відвернути не одну кризу. Варто згадати хоча б про Конвенцію ООН із прав дитини, боротьбу проти СНІДу або малярії. Також у питанні досягнення цілей розвитку тисячоліття Об'єднані Нації домоглися вагомого успіху. Так, за власними даними ООН, кількість тих, кому доводиться голодувати, вдалось скоротити на планеті наполовину. Також смертність серед дітей зменшилась за останні 25 років на дві третини.
Тим часом ООН своєю ціллю оголосила сталий розвиток світу. Досягти цього можна лише в тому разі, якщо економічний розвиток супроводжуватиметься екологічним мисленням і соціальним прогресом. Отже, цілком дозволено скромно привітати ООН із 70-річчям. Як влучно сказав її колишній генеральний секретар Кофі Аннан, ООН не є досконалою організацією. Але вона є найкращою серед тих, які ми маємо.