У найбіднішій багатій країні світу нині можливо все. Друге падіння муру. "Арабська весна" з усіма можливими наслідками. Кровопролиття. Або ув'язнення сміливого молодого спікера парламенту Гуйадо і придушення демонстрацій. І повернення у болісне розчарування минулих місяців.
Хуану Гуайдо протягом кількох тижнів вдалось здійснити переворот у настроях населення, на що майже ніхто не міг розраховувати. Він дав нові сили демократично обраному парламенту, "замороженому" у часи правління Чавеса (соціаліст Уго Чавес, президент Венесуели у 1999-2013 рр. - Ред.). Йому вдалось об'єднати навколо себе розколоту венесуельську опозицію. Гуайдо знайшов підтримку навіть у частини традиційних чавістів. Він, котрий шукав діалогу з політичними опонентами ще у часи очолення ним студентського руху, видається правильною людиною для змін у країні. І згідно з конституцією він - принаймні тимчасово - є легітимним главою венесуельської держави, оскільки Ніколас Мадуро, котрий був законним президентом до початку січня цього року, переобрався на другий термін завдяки голосуванню, яке суперечило будь-яким принципам демократії.
Чи є корисною підтримка США?
При всьому цьому оголошення Гуайдо себе виконувачем обов'язків президента залишається більш ніж ризикованим кроком. Особливо демонстративна підтримка його з боку США є палицею на два кінці. Безсумнівно, США мають вагомий вплив у Латинській Америці, однак історія їхньої інтервенційної політики накладає чорну тінь на те, що відбувається. Кожна допомога з СШАдодає чавістам навколо Мадуро нових аргументів та підточує легенду про те, що бідність Венесуели є наслідком "економічної війни", яку ведуть США. І те, що Гуайдо вочевидь погодив свою акцію з США - за кілька хвилин Дональд Трамп уже твітив визнання його виконувачем обов'язків президента - не робить ситуацію менш складною.
І хоча більшість латиноамериканських держав, Канада та генеральний секретар Організації американських держав також доволі швидко офіційно підтримали крок Гуайдо, голосу головного важковика - Мексики - бракує до цього часу. Новий лівопопулістський президент Мексики Лопес Обрадор визнає главою венесуельської держави Мадуро. А Європейський Союз виступає обережно: вимагає вільних виборів і підтримує парламент Венесуели, хоча водночас офіційно не висловлює підтримку тимчасовому президентству Гуайдо.
Утім, вирішальними для продовження існування чавістського режиму є Росія та Китай. Для обох держав Венесуела є стратегічним плацдармом для поширення їхньої геополітичної влади також і на американському континенті. Обидві роками надають фінансову підтримку державному апарту в Каракасі щедрими кредитами, а велика частина гігантських венесуельських резервів нафти уже давно закладена. Нещодавно Росія навіть проводила військові навчання у Венесуелі, на які до країни залітали бойові реактивні літаки.
Як поведуться спецслужби?
Якщо зовнішньополітично США вдасться не тільки опанувати розпалювача війни, а й домовитись з Китаєм або щонайменше спробувати це зробити, є надія на мирне вирішення ситуації у Венесуелі. Однак імовірність такого сценарію низька.
Тож у найближчі години і дні все залежатиме від того, як у самій Венесуелі поведуться горезвісні colectivos - озброєні угруповання чавістів, що користуються підтримкою Мадуро, - та спецслужби. Прихильність армії не однозначна. Міністр оборони країни Падріно не виходить на публіку, але у Twitter повідомив, що армія не підтримає самопроголошеного президента і захищатиме конституцію і суверенітет Венесуели. А це не підтримка Мадуро.
Зараз у Венесуелі можливо все.