Той, хто вміє добре рахувати, зробить висновок, що Австрія після виборів, які відбулися в неділю, 29 вересня, зробила легкий ухил ліворуч - або хоча б обережний відхід від крайньо-правого шляху. Однак той, хто придивитися пильніше і слідкував за перебігом передвиборчої кампанії, зробить інший висновок. Справді, коаліція з консервативної Австрійської народної партії (АНП) та правопопулістської Австрійської партії свободи (АПС) цього разу отримала на чотири процентні пункти менше, ніж два роки тому. І справді, Зелені, які два роки тому з мізерними 3,8 відсотка не пройшли до парламенту, цього разу отримали як ніколи грандіозний результат. Однак у настроях і лінії електорату нічого не змінилося.
Колишній канцлер Себастіан Курц (Sebastian Kurz) репрезентує й управляє широким консервативним консенсусом. Добре є те, якими є "ми". Без біженців, скромні (і передусім нечисленні) іноземці, а натомість національна гідність та ідентичність. Назад до боргової політики 1968 року, а також ЄС, який не вказує "нам", що робити. Виклики - це не для "нас". Цифрою, яку найчастіше згадували під час передвиборчої кампанії, були 0,2 відсотка, яким начебто є вклад маленької й ні в чому неповинної країни до світових викидів CO2. Головне, аби ціни на пальне залишалися низькими. А про планету мають подбати великі.
Політики слідують поклику виборів
Те, що Курц отримав лише 37,5 відсотка, а не всі 60, пояснюється політичним менталітетом Австрії. Ведучи пристрасні суперечки через дрібниці, партії старанно уникають будь-яких розбіжностей у принципових питаннях. Виборець хоче, аби дистанція між партіями зберігалася однаковою. Якщо народ обирає шлях праворуч, політики з усіх таборів мають слідувати цьому поклику.
Тим, що Зелені два роки тому мали настільки слабку підтримку, вони завдячують своїй опозиції непохитній політиці правих стосовно біженців. Цього разу Зелені старанно оминали міграційну тему. Тоді як нова тема - зміна клімату - навпаки йде на ура, поки не загрожують справді болісні заходи. Голосування за Зелених заспокоює сумління.
Тоді як соціал-демократи були покарані. Того, що вони старанно оминали дражливе питання біженців, не вистачило. Їхньої лютої опозиції переформатуванню соціального страхування - темі для спеціалістів і функціонерів - ніхто не зрозумів. А протест проти нових правил, які стосуються робочого часу й уможливлюють 12-годинний робочий день і 60-годинний робочий тиждень, ішли врозріз з інтересами власної клієнтури. Адже саме серед робітників популярні класичні сімейні моделі: тато працює понаднормово, а мама піклується про дім і додатково заробляє.
А до всього іншого, соціал-демократи виставили в особі Памели Ренді-Ваґнер (Pamela Rendi-Wagner) слабку кандидатку, яка через брак перспектив у власних рядах могла запропонувати у передвиборчих гаслах лише "людяність" і "одностайність". Однак на часі зараз - сильні хлопці й поганий настрій. По справжньому виступити проти цього соціал-демократи не наважилися.
Обурення після відео з Ібіци? Де там!
Результати виборів, і передусім вражаючі 10 відсотків, яких недорахувалися праві популісти з АПС, легко неправильно потрактувати як реакцію виборців на нашуміле відео з Ібіци, яке показує скандальну розмову тодішнього віцеканцлера від АПС Гайнца-Крістіана Штрахе (Heinz-Christian Strache) з фальшивою "племінницею російського олігарха". Для обурення громадськість уже мала чотири місяці. Однак його так і не було. Такими вже вони є, ці політики, - ось основний меседж. І якщо вони вже вдаються до подібних брудних махінацій, то вони повинні хоча б елегантно це робити і не попадатися.
Пошук партнерів для коаліції
Тепер Себастіан Курц має всі можливості для реалізації своєї політики. Вже лише у коаліції з Зеленими він би отримав абсолютну більшість, а Зелені дають зрозуміти, що готові піти назустріч переможцеві виборів. Однак не всі Зелені в захваті від таких перспектив - у їхніх лавах є й опір. Простіше для Курца було би взяти у коаліцію "рожевих" NEOS ("Нова Австрія - Ліберальний форум") - маленьку політично й економічно ліберальну партію для заможних й освічених містян.
Праві "свободівці" також можуть бути можливими партнерами по коаліції. Генсекретар АПС хоч і заявив одразу після виборів, що не бачить "суспільного замовлення" на продовження коаліції з АНП. Але це радше тактичний крок, аби набити собі ціну. АПС могла би й відмовитися від коаліції та піти у фундаментальну опозицію. Але такий сценарій найменше сподобався би канцлерові Курцу. Тож можна сміливо готуватися до багатотижневого коаліційного покеру.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.