1 квітня спливає термін, відведений законом для подання українськими чиновниками електронних майнових декларацій. Утім, уже відомо, що більшість з кількох сотень тисяч декларантів не зможуть цього зробити через технічні збої в системі. Державна машина виявилась неспроможною для організації цієї процедури. Де-факто йдеться про надзвичайну подію державного масштабу, оскільки вона розглядалась як один з найважливіших елементів боротьби з корупцією в Україні.
Запровадження електронного декларування майна українськими чиновниками було однією з вимог європейських партнерів України. Президент Петро Порошенко з гордістю говорив про те, що держава пішла цивілізованим шляхом, і про свою рішучість побороти корупцію. Е-декларування і мало стати одним з інструментів цієї боротьби - чиновники зобов'язані тепер звітувати не лише про свій майновий стан, а й про членів своєї сім'ї.
Правда, бажання європейців і українських антикорупціонерів досі наражалося на відвертий саботаж. Спочатку депутати від "Блоку Петра Порошенка" хотіли відтермінувати введення е-декларування. Потім Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) довго не могло запустити реєстр декларацій. А після його запуску восени 2016 року стало зрозуміло, що з сайтом великі технічні проблеми - звичайно, такі, які можливо вирішити, був би час і бажання.
Однак наступна хвиля е-декларування, яка почалася 1 січня 2017 року, продемонструвала, що проблеми з доступом до сайту усунуті не були. І те, чим так пишався досі президент Порошенко, виявилося "солом'яним бичком". В один момент гігабайти зібраної інформації про майно і доходи чиновників перетворилися в "помилку 404". Що стало цьому причиною - свідомі дії або ж елементарна недбалість, повинні розібратися спецслужби. Але до якого б висновку вони не прийшли, очевидно, що українська влада отримала серйозний удар по своїй репутації. Відновити її буде не просто, навіть якщо е-декларування і завершиться 1 травня, як і було анонсовано.
Питання без відповідей
За зрив е-декларування хтось повинен понести відповідальність. А також пояснити, чому за минулі півроку НАЗК так і не змогло проаналізувати дані першої хвилі декларування чиновниками. Адже якщо це відомство не в змозі зробити належні висновки із зібраної інформації, навіщо тоді взагалі потрібна ця процедура? Що і коли збирається з отриманою інформацією робити Національне антикорупційне бюро (НАБУ)? Відповідей на ці питання поки що немає.
На превеликий жаль, нові антикорупційні органи в Україні так і не змогли продемонструвати свою ефективність. Так, НАБУ пред'явило підозру відстороненому від посади голові Державної фіскальної служби Роману Насірову. Так, детективи-антикорупціонери взялися за Національний банк України. Але клептократія виявилася сильнішою бажань і можливостей тих же НАЗК, НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Бій виявився нерівним - система вирішила так просто не здаватися.
Корупціонери проти антикорупціонерів
На тлі провалу електронного декларування Верховна Рада вирішила внести до переліку тих, хто повинен подавати е-декларацію, членів громадських антикорупційних організацій. Власне, тих, хто і був одним з ініціаторів введення такої процедури для чиновників. Це викликало прогнозоване невдоволення в активістів, які сприйняли це як політичний тиск з боку клептократії.
Усе це, звичайно, виглядає дуже дивно. Хоча б тому, що представники громадських організацій не фінансуються з державного бюджету. Вони, як і всі інші українці, досі подавали звичайні декларації про доходи до податкових органів. Але хтось вирішив, що антикорупціонерів треба прирівняти до тих, з ким вони ведуть боротьбу. Навіщо? Нібито для того, щоб вони продемонстрували свою відкритість і чесність.
Історія зі зривом е-декларування, і з випадом у бік антикорупціонерів громадських об'єднань показала: корупційна машина в Україні не має наміру зупинятися. Вона готова давати відсіч тим, хто з нею бореться. Вона готова зривати терміни декларування. Вона готова і далі знищувати репутацію України на міжнародній арені. Клепократія перетворилися в серйозну загрозу для національної безпеки і оборони країни. І такою вона буде залишатися доти, доки рішення про відкриття антикорупційного фронту в Україні не буде підтримано на найвищому політичному рівні країни. Тобто - президентом.
Автор: Сергій Руденко - український журналіст і політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW. Сергій Руденко в Facebook: Сергій Руденко