Будівництво мосту із Краснодара до Криму через Керченську протоку, якщо вірити представникам російської влади, виходить на фінішну пряму. Навіть я, хоч останнім часом і не цікавився цим, чув, що завершено ледь не 70 відсотків робіт. Через це із 3 серпня на всі прилеглі території та оглядові майданчики будівництва вхід заборонено - їх беруть під охорону бійці Росгвардії. Воно й не дивно, адже після анексії Криму й невдалої спроби пробити через Маріуполь сухопутний коридор до Росії це - об'єкт особливої уваги, у тому числі й особисто президента РФ Путіна. Звісно, мало хто пам'ятає, що поки що цей об'єкт - тупиковий. Навіть якщо міст добудують вчасно, їхати автомобілісту після того, як він перетне Керченську протоку, нікуди - федеральна траса до Сімферополя не готова зараз і навряд чи з'явиться у 2018 році.
"Будівництва століття"
Не звертатимусь до глибокого минулого, як це зараз модно в Росії, і не розмірковуватиму про непотрібний Цар-дзвін (пам'ятка московського ливарного мистецтва XVIII століття масою 160 тонн. - Ред.) чи безглузду Цар-гармату (відлиту 1586 року для оборони Кремля. Ця гармата масою 39 тонн та калібром 89 сантиметрів - найширша у світі, однак її жодного разу не застосовували. - Ред.) В сучасності є чимало прикладів того, як росіяни, успішно долаючи труднощі, реалізовували велетенські проекти. Водночас практичної користі, співставної з витратами, вони не отримували.
Напевно, найяскравіший приклад за правління Володимира Путіна - це зимова Олімпіада в Сочі 2014 року. Навіть за версією Рахункової палати РФ, витрати на неї складали близько 325 мільярдів рублів (що в перерахунку відповідає близько 5,4 мільярда доларів США). За незалежними оцінками - щонайменше удвічі більше. А якщо ще додати до цього будівництво в Сочі спортивних та інших необхідних споруд, може вийти й понад 1,5 трильйона рублів (24,7 мільярда доларів). Багато це чи мало? Порівнюючи з тими ж офіційними витратами на будівництво Керченського мосту, виходить, що багато. Навіть названа Рахунковою палатою сума - і та більша, ніж такі ж сумнівні, формально озвучені витрати на міст у близько 228 мільярдів рублів (3,8 мільярда доларів). При цьому цілей своїх Олімпіада не досягнула. З точки зору медального змагання в Росії усе гаразд. Однак ішлося ж про підвищення привабливості Російської Федерації для іноземців. І в цьому гроші однозначно були викинуті на вітер. Задумана як потужний піар-хід, Олімпіада була фактично забута - як всередині країни, так і за її межами - після анексії Криму в березні того ж року.
Інший приклад - міст на острів Руський у Владивостоку. Його успішно, ледве вклавшись у терміни, побудували до саміту лідерів держав Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва. Це унікальна конструкція. І ось тепер нею сотні студентів їздять вчитися, бо крім них міст нікому не потрібен, адже маршрут тупиковий - далі острова Руський через нього дістатися годі, хіба що вплав.
Гігантоманія йде в маси
За радянських часів усі подібні проекти називалися "будівництвами століття". І лише деякі з них приносили дійсну користь, співставну з витратами на імперську велич і тягу до гігантоманії. Кожен новий масштабний проект придуманий сьогодні, здається, для того, щоб його автори змогли якомога глибше занурити руку в держбюджет. У цей ряд цілком може потрапити й міст через Керченську протоку, який так суворо охороняється. Проблема для Росії традиційна - дурні й дороги. Перші планують прокладання других, і, як результат, доріг поки що просто немає. Складається клубок майже нерозв'язаних суперечностей. Автомобілісти отримають унікальну можливість проїхатися з вітерцем мостом над морем і вже з боку Криму застрягнути в багатогодинному заторі. Досі побудовано лише декілька кілометрів дороги з одного боку мосту і декілька сотень метрів - з іншого.
Що стосується залізничного перегону на мосту, то користь від нього буде вкрай скромною до тих пір, поки державна російська залізниця не електрифікує залізницю у Криму. А за це планують взятися не раніше 2021 року. Причиною такого дивного ставлення до інфраструктури є, очевидно, багаторічна російська традиція. Нам легко напружитися на короткий проміжок часу і зробити все - при чому, в авральному режимі. А от на планомірну одноманітну діяльність росіяни рідко коли здатні.
Тож виходить, що Керченський міст може виявитися дуже дорогою іграшкою для Кремля, яка не принесе йому користі. По телебаченню напевно покажуть відкриття мосту, лідер держави урочисто переріже стрічку. І на цьому - все! Гігантський показовий проект упреться в бездоріжжя і ще немало років, як і сочинська Олімпіада, являтиме собою гарний задум, який вперся у російську імперську безвихідь.