Коментар: Королівство залишається Сполученим

Напруження щодо емоційного питання про те, чи стане Шотландія незалежною державою або ж залишиться частиною Великобританії, зберігалося до кінця. Зрештою політичний глузд переміг над націоналістичними пристрастями, до того ж, навіть із більшим відривом, ніж передбачали соцопитування. Шотландію можна привітати з цим рішенням, адже інший результат став би справжньою авантюрою, котра б могла призвести до непередбачуваних наслідків для Великобританії та її європейських сусідів.

Як незалежна держава Шотландія була б позбавлена захисту Сполученого Королівства, і можливо, навіть і солідарності Європейського Союзу. Водночас Великобританія мала би переглянути свою роль у Європі та світі і, ймовірно, навіть могла б розвалитися як держава. Однак Європі нині не потрібне повернення до маленьких держав минулого століття. Навпаки, нині необхідні співпраця та інтеграція на європейському рівні.

Шотландці, на відміну від решти британців, більш дружньо налаштовані до Євросоюзу. Табір прибічників відділення від Великобританії виступав за те, щоб залишитися в ЄС. Це було б іронією долі, якби Шотландія як частина Великобританії через кілька років повинна була б вийти з ЄС, адже британці планують такий референдум. У цьому питанні можна лише сподіватися, що здоровий глузд переважить, і Великобританія разом із Шотландією залишаться в складі ЄС.

Вибір "так" чи "ні" Євросоюзу додасть напруження і майбутнім виборам до нижньої палати британського парламенту наступної весни. Референдум щодо статусу Шотландії справить вплив і на них. Якби Шотландія обрала незалежність, консервативний прем’єр-міністр Девід Кемерон мав би негайно подати у відставку. А тепер у нього є шанс до виборів у травні 2015 року щось протиставити сильним антиєвропейським настроям його виборців.

Шотландці не зазнають таких утисків, як про це казали прибічники незалежності під час кампанії перед референдумом. Хоча роки правління консервативних урядів, особливо Маргарет Тетчер, були болісними для Шотландії з її сильною соціал-демократичною традицією. Але шотландці також мали своїх прем’єр-міністрів на Даунінг-стріт, 10. Нині середні прибутки у Шотландії вищі, ніж в інших частинах Великобританії, а рівень безробіття - нижчий. Шотландія має сильний регіональний уряд та власний парламент. І в подальшому їй мають дати більше прав. Це пообіцяв у паніці наприкінці кампанії прем’єр-міністр Кемерон, тож тепер йому доведеться виконати обіцянку. У Великобританії назріла потреба дискусії про федеральний державний устрій, адже вимоги більшої самостійності лунають і в Англії, і в Уельсі. 18 вересня Великобританія змінилась.

Шотландський референдум був тріумфом демократії. У голосуванні взяли участь 86 відсотків виборців, що є рекордним числом. Ніяких ознак політичної втоми: шотландці показали зразкову відданість справі, незалежно від того, виступають вони "за "чи "проти" незалежності. Шотландський прем’єр Алекс Салмонд, який представляє переможену сторону референдуму, змирився із поразкою. Але й переможці не тріумфують. Обидві сторони хочуть сформувати "команду Шотландія", аби використати те піднесення, яке приніс референдум. Така демократична позиція має слугувати зразком для інших рухів за незалежність у Європі та інших частинах світу: так, як це відбулося нині у Шотландії, функціонують демократичні процеси. Голосування показало, що національні почуття не повинні перетворитися на руйнівний націоналізм. Тому Шотландія виграла, хоча й не стала незалежною.

І королева, яка уночі слідкувала за перебігом підрахунку голосів у своєму шотландському палаці Балморал, може спокійно спати. У своєму поважному віці їй не доведеться переживати те, що не оминуло її попередників та попередниць. За останні 250 років імперія втратила близько 60 територій. Втрата Шотландії була б особливо болісною для королеви.