Під завісу першого президентського терміну Петра Порошенка його найближчий соратник, генпрокурор Юрій Луценко заявив про спробу втручання в роботу генпрокуратури посла США в Україні Марі Йованович. В інтерв'ю американському виданню The Hill Луценко розповів, що під час першої зустрічі з главою американської дипмісії йому був переданийсписок українських політиків, яких Йованович просила не переслідувати.
Держдеп і посольство США в Україні блискавично відреагували: заява генпрокурора не відповідає дійсності.
Ворог №2 для України?
Все, про що розповів Луценко The Hill, судячи з усього, могло відбуватися ще в 2016 році - відразу після призначення його генпрокурором. Де і як мала місце ця зустріч (якщо мала) - не відомо. Хто виявився в списку Йованович, сам глава ГПУ не уточнив. А ось його прес-секретарка натякнула: там були прізвища депутатів Верховної Ради. Чому вони там опинилися, в якій формі американський посол передала цей список і головне - чи є цьому документальне підтвердження, генпрокурор не говорить. При цьому Луценко згадав, що пані посол перешкоджала наданню генпрокуратурі американської допомоги обсягом у чотири мільйони доларів.
Таким чином, виходить, що Юрій Луценко три роки приховував інформацію, яку можна кваліфікувати як втручання посла США у внутрішні справи України і в роботу генпрокуратури. Чому? Одна з версій - команда Порошенка шукала добру нагоду, аби нейтралізувати Йованович, термін перебування якої в Києві, до речі, завершується через п'ять місяців.
В період роботи в Україні вона захищала НАБУ, антикорупціонерів від громадськості і досить гостро реагувала на всі корупційні скандали, наполягаючи на відставці антикорупційного прокурора Назара Холодницького. Словом, посол США створювала певні незручності для нинішнього керівництва України.
Але у всій цій історії Луценко, схоже, не врахував одного: звинувачення на адресу Йованович влада США, чиї інтереси посол представляє в Україні, сприйняла як такі, що пролунали на її адресу. У Вашингтоні досить різко відреагували на публічні висловлювання генпрокурора. А той навіть не спромігся прояснити свою позицію, ще більше ускладнивши ситуацію.
Чи розуміє команда Порошенка, що, атакувавши Марі Йованович, Київ свідомо йде на погіршення відносин з країною, яка грає одну з ключових ролей в конфлікті України з Росією? Чи розуміє Луценко, що свою прокурорську браваду він все ж повинен підкріплювати документальними доказами? І чи так уже Україні на нинішньому етапі треба перетворювати США на ворога, уподібнюючись до Росії?
Гра для Трампа
Пояснення всій цій історії може бути тільки одне: Петро Порошенко і його команда вирішили вбити двох зайців - дискредитувати давнього критика української влади Марі Йованович і підіграти американському президенту Дональду Трампу. Влітку 2016 року, в розпал президентських виборів в США, в Києві були оприлюднені фрагменти так званої "амбарної книги" Партії регіонів, які свідчили про те, що тодішній глава виборчого штабу Трампа Пол Манафорт отримував "чорний нал" від соратників Віктора Януковича. Вибухнув скандал, в результаті якого Манафорт пішов у відставку. Історія з "амбарною книгою" в Україні так нічим і не закінчилася, а ось в США лобіста-ветерана Манафорта за різні злочини засудили до семи з половиною років позбавлення волі.
Тиждень тому народний депутат Борислав Розенблат, якого звинувачують в корупції, оприлюднив аудіозапис своєї розмови нібито з директором НАБУ Артемом Ситником. В ході бесіди співрозмовник депутата розповідає про те, як намагався впливати на хід президентських виборів на користь Гілларі Клінтон, в тому числі за допомогою тієї ж "амбарної книги". Луценко на підставі запису Розенблата вже почав розслідування про втручання української сторони в вибори президента США. Трампу, судячи з його твіту, цей задум сподобався. Особливо на тлі того, що спецпрокурор Мюллер проводить своє розслідування про втручання Росії в американські вибори.
Схоже, що Юрій Луценко вирішив осідлати хвилю, розкривши велику змову українців проти нинішнього президента США. Головна дійова особа - директор НАБУ. Його патрон - Марі Йованович. Ну, і неназвані генпрокурором депутати, яких нібито глава американського диппредставництва просила не чіпати.
Навряд чи Луценко зможе довести цю справу до логічного завершення. Напевно, все завершиться черговим пшиком. Як це було, наприклад, зі справою про державний переворот, який в Україні нібито готував Михайло Саакашвілі. Для Луценка головне процес, а не результат.
У всьому винна Америка
Цілком очевидно: чим би не закінчилися для Петра Порошенка нинішні президентські вибори, його чекають нелегкі часи. Як і його команду, в яку входить і Юрій Луценко. НАБУ на чолі з Ситником веде розслідування про факти корупції в "Укроборонпромі". Один з основних фігурантів - друг і бізнес-партнер президента, колишній перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський.
Хто знає, можливо, в результаті розслідування НАБУ вийде і на нинішнього президента. Завдання Порошенка в даному випадку - вийти з мінімальними втратами з історії з "Укроборонпромом". Яким чином? Тільки шляхом дискредитації тих, хто веде розслідування.
Але, судячи з реакції Держдепу США, команді Петра Порошенка не дадуть просто так з'їсти директора НАБУ Артема Ситника. Очевидно, в Вашингтоні добре знають ціну і заявам, і роботі Юрія Луценка. Та й про корупцію, яка існує у вищих ешелонах української влади. Кар'єру Марі Йованович, яка протягом останніх трьох років була свідком відчайдушного опору нинішньої української влади антикорупційним зусиллям, навряд чи можуть зіпсувати Порошенко і Луценко.
Очевидно, що скандал з послом США в Україні рано чи пізно вщухне, але ось неприємний осад все ж залишиться. Як би не прагнуло нинішнє українське керівництво рухатися в бік Європи, родом воно з СРСР, в якому у всьому була винна Америка. І це, мабуть, найсумніший висновок з усієї цієї історії.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle в цілому.