DFB може лише програти
Найбільша у світі спортивна асоціація осоромилась на повну. Упродовж багатьох років Німецький футбольний союз (DFB) вихвалявся вдалою інтеграційною роботою, знімав рекламні ролики за участю батьків гравців національної збірної з міграційним корінням, роздавав винагороди за інтеграційну діяльність, насолоджувався визнанням з боку канцлерки та федерального президента. І от тепер один гравець за допомогою трьох твітів звів усе це нанівець?
Ні, Месут Езіл (Mesut Özil) не якийсь там гравець. Він зразкова фігура, коли йдеться про інтеграційну діяльність національної збірної та футбольного союзу. Справді, чимало того, що раніше віталось, тепер опинилось під питанням. Той, хто знає Езіла, знає також, що він ніколи не хотів бути іконою, яка б символізувала відмінно інтегрованого в німецьке суспільство сина мігрантів. І власне таким він ніколи й не був. Але як часто буває: інколи інші пишуть твою власну історію. І DFB тут якраз добряче постарався. Але разом з таким гучним розлученням між Месутом Езілом та Німецьким футбольним союзом постала ще одна, зовсім інша проблема.
Скандал навколо Езіла
27 вересня Союз європейських футбольних асоціацій (УЄФА) оголосить рішення про те, яка країна 2024 року прийматиме європейську футбольну першість. За це право змагаються Німеччина та Туреччина. Доволі пікантна ситуація склалась ще до скандалу навколо Езіла, адже йдеться про конкуренцію двох націй, котрі тепер між собою пересварилися. Вже зараз президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган може вважати відставку німецького національного гравця як вирішальний політичний гол у ворота суперника: він привітав такий його крок. І він добре знає, що після масивних дискримінаційних закидів на адресу президента Німецького футбольного союзу Райнгарда Ґрінделя (Reinhard Grindel), самого DFB, а також німецького суспільства Туреччина може вибити для себе преференції як претендент на проведення європейської футбольної першості.
І хоча політичні заяви в напрямку конкурента робити заборонено, але таке питання цілком можна тематизувати в приватних розмовах з членами виконавчого комітету УЄФА, які мають право голосу, а це - п'ятнадцять чоловіків та одна жінка. Нагадаємо, що президент DFB Райнгард Ґріндель та представник Туреччини Сервет Ярдімчі цього разу голосувати не можуть.
На тлі державного перевороту, серйозних економічних проблем та політичної нестабільності заявка Туреччини на проведення європейської першості від самого початку виглядала як заявка аутсайдера. Але тепер ситуація змінилась на користь Анкари. Автократія Ердогана пропонує УЄФА широкі гарантії і звичайно також податкові подарунки. А, як відомо, коли йдеться про такі речі, тоді футбольні функціонери традиційно прислухаються особливо уважно.
Німеччина має ще два місяці, впродовж яких вона може боротися за право на проведення європейської першості. Для того, аби пройти кваліфікацію, німцям є чим похвалитися - потужна економіка, відмінна інфраструктура, чудові стадіони та правова держава, яка функціонує. Сюди слід додати й уже згадані "урядові гарантії", тобто звільнення від сплати податків. УЄФА вимагає цього для свого особливо ходового товару, яким є Чемпіонат Європи з футболу. Так, на останньому турнірі у Франції 2016 року Союз європейських спортивних асоціацій заробив 1,93 мільярда євро, близько 830 мільйонів євро залишились у скарбниці УЄФА як прибуток.
Змагання за право проводити європейську першість уже давно триває, і саме тепер чимало залежить від особистих контактів, які Райнгард Ґріндель хотів підтримати за допомогою деяких зустрічей під час ЧС у Росії, а також залізних аргументів. І тут позиції німецької сторони похитнулись.
DFB та його дилема
Імідж Райнгарда Ґрінделя як президента DFB та людини, яка очолила кампанію за право на проведення європейської першості, серйозно постраждав. Після усіх закидів на його адресу з боку Месута Езіла почали гучно лунати вимоги про його відставку. Тепер виникла та сама проблема, що й у випадку з тренером національної збірної Йоахімом Левом (Joachim Löw), який гучно провалив світову першість: брак альтернативи.
DFB може спонукати Ґрінделя піти у відставку, але тоді Німеччині не бачити й права на проведення європейської першості. У такий короткий термін ніхто не може встигнути затвердитись на міжнародному спортивнополітичному ландшафті й завоювати авторитет надійного партнера для європейських спортивних об'єднань. Отже DFB тільки й залишається, що триматися за Ґрінделя. Але в такому разі Німецький футбольний союз втратить своє обличчя та підтримку з боку вболівальників. Як свідчать опитування, більшість вимагає відставки Ґрінделя.
Причиною є звичайно відсутність у Ґрінделя чіткої позиції в скандалі навколо Езіла: то він критикує, то підтримує, то змальовує гравця у найчорнішому світлі. Ґріндель продемонстрував стільки твердості, як кутовий прапорець на вітру. І якщо це помітила широка громадськість, то й у керівництві УЄФА не оминули все це увагою.
Не згадуватимемо про те, що обставини навколо надання права на проведення ЧС 2006-го року в Німеччині досі не з'ясовані до кінця. Але функціонерів з УЄФА це навряд чи й хвилює. Однак і без цього особа Ґрінделя та дискримінаційні закиди з боку Езіла є серйозними проблемами для Німеччини, яка тепер змагається за право на проведення європейської першості.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.