Обмін полоненими дорого обійшовся Україні
Зрозуміло, тішить, що нарешті відбувся обмін полоненими між Україною і Росією. 70 осіб, велика кількість з яких безвинно опинилася на лаві підсудних, знову на свободі і можуть повернутися до своїх друзів і близьких. Це хороші новини, що пробуджують у декому надію на позитивні зрушення в процесі врегулювання російсько-українського конфлікту через Схід України і анексію Криму, який зайшов в глухий кут.
"Quid pro quo", але ціна висока
Москва і Київ конфліктують з цього приводу на всіх рівнях - військовому, політичному, економічному і шляхом арештів людей. Люди стали політичними заручниками, якими можна обмінятися в угоді. За принципом "Quid pro quo" - "послуга за послугу" або "баш на баш". Кого ти мені віддаси ось за цього? І який мені з того зиск? Саме такий принцип лежав в основі цього обміну полоненими.
Якщо поставити питання про збитки, то баланс вже виявляється не настільки однозначно на користь України. Так, люди вільні. Але Київ заплатив за це високу ціну. Найбільш наочно це демонструє історія з Володимиром Цемахом. Абсолютно несподівано, ще до самого обміну український суд звільнив цього громадянина України. Але ж він міг би стати важливим свідком на судовому процесі, який має відбутися в Нідерландах, у справі про збитий над Сходом України малайзійський Boeing. Не тільки в Нідерландах, де стартував цей літак, але і міжнародна слідча група переконані в тому, що збили його східноукраїнські сепаратисти ракетою земля-повітря, доставленою з Росії.
Зеленському був потрібен успіх
Цемах у той час воював на боці сепаратистів і в той день, судячи з усього, перебував у тому місці, звідки була запущена ракета. Деякі експерти навіть вважають, що він міг бути учасником тієї операції. Той факт, що ця людина опинилася на волі (він уже в Росії) - скандал. І він обтяжує відносини України з Нідерландами, а значить - і з усім Євросоюзом. Нідерландські слідчі висловили свій протест. Депутати Європарламенту у відкритому листі до українського президента Володимира Зеленського висловили свій протест проти такої угоди. Марно. Новий глава держави діяв під девізом "Україна передусім", а також і у власних інтересах. Для Зеленського, який вступив на посаду тільки наприкінці травня, обмін полоненими - той успіх, який був йому потрібен.
Але для його країни це може стати проблемою. Збитий літак рейсу MH17 ознаменував собою початок санкцій ЄС проти Росії, які стали наслідком війни на Сході України, в якій Кремль підтримує сепаратистів. В Європі можуть поставити собі питання: чому, власне, треба бути солідарними з Україною, якщо вона сама не демонструє солідарності? Для Кремля такий розвиток подій став би успіхом. А обтяжливий свідок, напевно, зможе уникнути міжнародного правосуддя.
Політичні торги невинними людьми
Виникають питання і в зв'язку з обміном 24 українських моряків. Восени 2018 року їхній катер взяли на абордаж російські прикордонники, а команду заарештували. Міжнародний трибунал ООН з морського права ще раніше зажадав від Москви негайно звільнити моряків. Причому без будь-яких умов і відповідних послуг. Росія проігнорувала рішення. А тепер вона обмінює їх на своїх людей і одночасно знімає з себе звинувачення в подальшому порушенні міжнародного права.
Схожа ситуація з кінорежисером Олегом Сенцовим, якого бездоказово засудили в Росії до 20 років штрафних таборів. І в цьому випадку Кремлю більше немає необхідності виправдовуватися за те, що лауреата Сахаровської премії Європарламенту кинули до в'язниці тільки за те, що він виступив з протестом проти анексії Криму.
Путін як переможець
Такі критичні питання ставлять і в самій Україні. Але широка громадськість, втомлена від конфлікту з Росією, обмін полоненими вітає. І це на руку Зеленському. Але в ще більшому виграші може виявитися його візаві в Росії - Володимир Путін. Він знову обдурив своїх співвітчизників: мовляв, ось як небайдужа йому доля росіян в Україні. А крім того, Путін може розраховувати на те, що нове підживлення отримає в Європі дискусія про скасування західних санкцій.
Про людське око Кремль продемонстрував готовність до компромісу. Насправді ж, і в цьому питанні він жорстко відстояв свої власні інтереси. Це слід враховувати всім тим, хто тепер плекає надію на подолання конфлікту навколо Криму і Сходу України.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.