Від вражених облич до виразу скпесису і розчарування: минулого липня новообраний президент Південної Кореї здивував усіх своєю промовою в Берліні. Мун Чже Ін свідомо обрав столицю Німеччини, яка протягом багатьох років була розділена, для ключового послання своєї майбутньої політики щодо Північної Кореї. Він вірить у "зміну через зближення": Німеччина продемонструвала, що незважаючи на всі негаразди, ніколи не слід сумніватись у примиренні та возз'єднанні. Його виступ у Берліні викликав в аудиторії одночасно здивування та шок. "Мрійник!", "Провидець!" або "Зрадник!" вигукували деякі корейці літнього віку на тлі доброзичливих аплодисментів.
Тому що правозахисник - на відміну від попереднього консервативного уряду - робить ставку на діалог, роззброєння та мир. Південна Корея не прагне розвалу чи поглинання півночі, скоріше - поступового зближення. За необхідності діяти малими кроками на зміцнення довіри між сторонами. Адже головне - повернутись до діалогу. Можливо, також поглибити економічне співробітництво та відновити родинні візити, прийняти Північну Корею як учасника на зимових Олімпійських іграх. І, врешті решт, президент Південної Кореї готовий зустрітись з Кім Чен Ином.
Цю готовність до діалогу Мун сигналізував саме тоді, коли президент США Дональд Трамп і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин обмінялись взаємними погрозами і образами. За випробуваннями ракет у Північній Кореї послідували санкції з боку США, запальні виступи у Раді Безпеки ООН, резолюції і решта звичайного божевілля, яке ми переживали десятиліттями у відносинах з Північною Кореєю.
Політика Муна раптом задіяла
Ніхто насправді не вірив в успіх політики витягнутої руки. Навіть Мун, який був готовий до діаолгу, мусив вимагати подальшого посилення санкцій після тривалих провокацій з боку Північної Кореї. Втім, раптом ця комбінація жорсткості та готовності до переговорів стала ефективною: у своїй новорічній промові лідер Північної Кореї - на здивування усіх - висловив готовність відправити делегацію на зимові Олімпійські ігри у Пхьончхані.
Отже раптом заблоковані відносини зрушили з місця: спершу відбулась стримана зустріч військових делегацій, відновлення "гарячої" телефонної лінії, а потім вихід на Оліймпійський стадіон, спільні спортивні команди і виступ сестри Кіма в підкреслено дружелюбному образі. Пізніше Кім Чен Ин особисто приймає на вечерю делегацію високого рівня з Півдня, і от тепер ще одна маленька сенсація: можливо, уже у квітні відбудеться зустріч між Кімом і Муном. Навіть більше: на час цих переговорів Північна Корея готова відмовитись від подальших випробувань ракет. Ймовірно, мова піде і про ядерне роззброєння, адже у подальшій розробці ядерної програми зникне необхідність, коли Північній Кореї ніхто не погрожуватиме, а безпека керівництва КНДР буде забезпечена.
Президент США прокоментував готовність до діалогу, за своєю звичкою, у Twitter. "Подивимось, що станеться", - написав він у соцмережі. Можливо, "сподівання марні". Однак США готові, "піти у будь-якому напрямку".
Зараз черга за США
Звичайно, обережність потрібна, бо Північна Корея залишається непередбачуваною. Однак витягнута рука Муна дала набагато більше, ніж брязкання зброєю між Трампом і Кімом. Зближення аж ніяк не є заслугою Трампа, що твітить, і навіть не лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Звичайно, сісти за стіл переговорів Кіма змусили санкції, що були посилені, однак за цим столом потрібно бачити партнера, готового до перемовин. Тож Мун повинен зараз переконати США у тому, що їм варто піти назустріч і, наприклад, уже один раз відкладені спільні військові американо-корейські навчання перед носом у Кіма перенести знову.
Тільки діалогом можна зпобігти ескалації ситуації. Усі повинні щось зробити, адже відкритий конфлікт матиме тільки переможених - перш за все, у Кореї. І після десятиліть чужих рішень своє майбутнє повинні визначити саме корейці, а не заокеанські супердержави. Міжнародна спільнота може тільки усіма силами підтримати наміри двох Корей. Перетворення через зближення можливі - доведено історією Німеччини.
Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle взагалі.