Коментар: Припинення вогню - війна в Україні ще не минула

На сході України точилися бої у той час, коли у білоруській столиці Мінську сторони конфлікту домовлялися про припинення вогню. За масштабної російської підтримки сепаратисти останніми днями пересунулися з боями вперед - до стратегічно важливого міста Маріуполь південніше від Донецька. Під цим військовим тиском Київ погодився на припинення вогню. Для людей, які й досі перебувають у регіоні, це дуже хороша новина. І, мабуть, і для солдатів української армії, котрі перейшли в стан оборони.

Україні не залишалося жодного вибору. Фактично вона капітулювала перед російською перевагою. Занадто потужною нині є участь Росії з танками, ракетами й новими, й новими солдатами. Цинічно і брехливо Кремль і досі заперечує свою участь. Але те, що він веде війну проти України, вже задокументовано. Російські солдати були затримані на українській території, а їхні убиті - поховані на російських цвинтарях. Сміливі російські ЗМІ й Комітет солдатських матерів поширили цю інформацію навіть у Росії.

Порошенко діє правильно

Рішення про припинення вогню український президент Петро Порошенко ухвалив у біді. Але воно є розумним і не має альтернативи. У військовому сенсі цю війну не виграти. Порошенко це знає і тому хоче покласти край смертям. Але Росія вимагає за це високу ціну: Донеччина та Луганщина залишаються в руках сепаратистів. За бажанням Кремля має бути створено "зону безпеки", звідки має відступити українська армія. Таким шляхом Москва підійшла би ближче до своєї мети: конфлікт міг би стати замороженим, а регіон на тривалу перспективу вийти з-під контролю Києва.

В Україні тепер на Порошенка сиплеться критика, у тому числі й від власних урядовців. Повідомленнями про успіх армійське керівництво деякий час наближало надію на військове рішення. Не лише націоналістичні групи протестували проти рішення Порошенка. Багато українців розчаровані. Дехто з них тепер дивитимуться на Порошенка і його орієнтований на Європу уряд, як на тих, хто програли. І це може бути на руку Кремлю. Адже він, мабуть, сподівається, що за кілька тижнів до запланованих парламентських виборів внутрішньополітична ситуація в Україні й надалі загострюватиметься, а процес демократичних реформ провалиться.

Лише передих

Для сепаратистів і російських спецпідрозділів з іншого боку припинення вогню означає передих. Тепер вони можуть закріпити свої позиції. І можуть переформувати себе заново, можливо, навіть для військового нападу на інші регіони на сході України. Таким чином постає велика загроза, якщо не вдасться перевести припинення вогню в тривале перемир'я.

Господар Кремля Володимир Путін вже міг би дати стартовий постріл для нової агресії. Зовсім нещодавно він знову ставив під питання державність України. При цьому він говорив про Новоросію, маючи на увазі територію, яка може простягатися від Донецька та Луганська до Дніпропетровська та Одеси. Цей простір у 18-му столітті внаслідок війни з Османською імперією став частиною російської імперії. Окремою державою ці території ніколи не були. Насамперед Путін може прагнути створити там наземний коридор до анексованого українського півострову Крим, до якого з Росії можна дістатися лише морським чи повітряним шляхом.

У цій ситуації Україні терміново потрібна подальша міжнародна підтримка. Вже нині деякі українці говорять про зраду і змову Заходу з Москвою, оскільки Європа і США залишили її практично саму без військової підтримки. Навіть оборонне обладнання, засоби комунікації та захисні бронежилети постачаються в Україну лише зі зволіканням. Військова стриманість Заходу є виправданою, оскільки ніхто не хоче війни з Росією. А в України цього вибору більше немає. Вона у війні з Росією. І припинення вогню не поклало край цьому стану.