Референдум з наслідками для Меркель

Пізно ввечері 1 червня 2015 керівники Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард і Європейського центрального банку (ЄЦБ) Маріо Драгі таємно від громадськості та під покровом темряви прибули до відомства федеральної канцлерки Анґели Меркель. Меркель просила їх приїхати до Берліна, щоб поговорити - ну, звісно ж - про Грецію. Своєму міністру фінансів Вольфґанґу Шойбле канцлерка про цю зустріч нічого не сказала. Йому це дуже не сподобалося, як з'ясувалося пізніше. Але висловлювати невдоволення він не став. Вольфґанґ Шойбле - людина віддана.

Того вечора Шойбле міг тільки зашкодити. У порівнянні з тим, що ще сподівалася досягти канцлерка в ході цієї зустрічі, його оцінка грецької катастрофи була занадто песимістичною. "Реалістичною", - твердо заперечив би сьогодні він сам і виявився би правий. Для Меркель 1 червня навпаки ще діяла максима: "Де є бажання, там є і вихід". Вона намагалася бути зразковою європейкою і як глава уряду країни з найбільшою економікою в Європі хотіла зберегти єдність Єврозони. Саме так, як порадив би їй вчинити будь-хто - у Вашингтоні, Пекіні або в країнах Перської затоки.

Меркель і питання вини

Крім того - чи навіть передусім - Меркель не хотіла, щоб її звинуватили у провалі переговорів з Афінами. Упродовж декількох останніх місяців федеральний уряд постійно наголошував на тому, що рішення, чи є взяті Грецією на себе зобов’язання щодо реформ достатніми для надання їй кредиту, приймає не Німеччина, а трійка кредиторів - МВФ, ЄЦБ і Єврокомісія. Але ніхто, особливо в Афінах, не повірив би Меркель, що вона в цій історії відійшла на другий план. Навпаки, умову прив’язки фінансової допомоги Греції до жорстких реформ у країні вже давно вважали пропозицією Берліна.

Тому Меркель довелося змиритися з тим, що вона залишається в центрі уваги, і бути готовою до деяких неприємних наслідків, у тому числі у внутрішній політиці. Опозиційна Ліва партія Німеччини звинуватила канцлерку в занадто жорсткому курсі, деякі представники однієї з правлячих фракцій - ХДС/ХСС - в дуже м'якому. Розбіжності між головою ХДС і депутатами від цієї партії в Бундестазі стали більш ніж очевидними. До слова, цікаво, як відреагували б в ХДС і ХСС, якби грецький уряд погодився піти на компроміс. В обох партіях поступки кредиторів Афінам розцінили б не інакше як "гнилий компроміс", який неодмінно викликав би суперечку, причому велику суперечку.

Все вирішить результат голосування

Через усі ці причини Анґелу Меркель навряд чи засмутило те, що уряд Греції в останню хвилину зірвав переговори, тим самим позбавивши Бундестаг необхідності приймати рішення. Тепер цапом-відбивайлом стали Афіни. Це дає Меркель можливість залагодити розбіжності з її партією. У тому, наскільки це необхідно, канцлерка могла переконатися 29 червня на святкуванні 70-річчя Християнсько-демократичного союзу. Під час цього заходу парламентська фракція ХДС вшановувала міністра фінансів Шойбле за жорстку позицію щодо Афін. А той навіть не намагався приховувати, що остаточно посварився з грецьким урядом.

Тепер багато що залежатиме від результату референдуму в Греції 5 липня. Якщо греки підуть за покликом свого уряду і відкинуть другу програму допомоги Афінам з її умовами жорстких реформ (яка, до речі, вже й так завершилася), тоді навряд чи варто чекати подальших переговорів про нові кредити. У цьому випадку Анґелі Меркель більше не доведеться сідати на шпагат між внутрішньополітичними неминучостями та зовнішньополітичними потребами. Адже тоді мова піде вже про економічні збитки, яких може завдати Європі повзуче банкрутство Афін. І за які, між іншим, несе відповідальність і Меркель.

Почати все спочатку?

Якщо ж греки скажуть "так", тоді вирішальним стане питання, чи піде уряд Алексіса Ципраса у відставку. Вести з ним переговори не хоче не тільки Вольфґанґ Шойбле. Разом з новими партнерами по діалогу доведеться оформляти третій пакет фінансової допомоги. Це - складне завдання, оскільки в цьому випадку в силу вступають приписи Європейського стабілізаційного механізму (ESM), який надає національним парламентам, у тому числі Бундестагу, широкі права в процесі обговорення. А це означає, що Анґела Меркель буде ще сильніше, ніж сьогодні, потребувати підтримки від власної партії.

У Меркель залишиться менше, ніж раніше, простору для дій. Очільниця ХДС знає про це і тому завбачливо повернулася до жорсткого курсу. Канцлерка хоче, щоб МВФ, відомий своєю непохитністю, брав участь у подальших переговорах. Крім того, Меркель наполягає на тому, щоб держави Єврозони усвідомили: вони - "правове та відповідальне співтовариство".

Про вихід, який здатний знайти кожен, у кого є відповідне бажання, мова більше не йде. Замість цього лунають клятви у вірності євро і Європі. Євро тепер - це правове та відповідальне співтовариство. Тобто крах євро спричинить крах Європи. У ХДС і ХСС до цих слів уважно прислухаються. Адже вони вселяють думку, що двері переговорів Меркель може тримати відкритими лише в тому випадку, якщо уряд в Афінах, яким би він не був, діятиме передбачувано і дійсно дотримуватиметься правил. В іншому випадку федеральній канцлерці Німеччини слід закрити ці двері.