Вибори можуть бути цікавими. Особливо, якщо їхнього переможця не визначено заздалегідь. Таким чином, президентські вибори в Росії будуть такими ж цікавими, як читання телефонного довідника Челябінська. Всім - у тому числі й кандидатам, які висунули свої кандидатури, - зрозуміло: переможцем стане Володимир Путін. Зрештою, саме Кремль контролює телебачення, має в розпорядженні найбільшу кількість грошей і може задіяти адміністративний апарат, в тому числі й сили безпеки. Якби існував претендент, який становив би серйозну загрозу для Путіна, він навряд чи зміг би виставити свою кандидатуру.
Таким чином, Кремль може бути задоволений тим, що відбудеться в наступні тижні й місяці: передвиборною боротьбою, яка такою не є. Змаганням, в якому президент знову посяде найвищий державний пост без того, щоб виснажувати себе конкуренцією.
Висока явка на виборах як критерій успіху
Однак уряд хоче більшого, ніж просто перемоги. Він хотів би приголомшливої перемоги з високим рівнем явки, десь 70 відсотків, а краще - ще більше. Домогтися цього буде важко. Тому що Іван Іванович поставить собі логічне запитання: "Навіщо мені плентатися по снігу до виборчої урни, якщо Путін все одно залишиться президентом?" Якщо де-факто не йдеться про вибір, нормальний російський громадянин залишиться вдома під гаслом: "Нехай вони зі своїми білоруськими спостерігачами на виборах рахують, що хочуть".
Власне кажучи, ця вистава без потреби й самому Путіну. Тому що навіть незалежні опитування громадської думки свідчать, що він є явним фаворитом. У разі справжніх чесних виборів 65-річний політик може виграти. Залишається таємницею, чому він боїться ризику. Можливо, Путін побоюється демонстрацій, може бути, він думає, що багато його співгромадян забули популярну анексію Криму або ображаються на нього за рівень життя, що знижується.
У владних відносинах у Росії в 2018 році мало що може змінитися. Цікавим може стати те, що трапиться після виборів 18 березня. Чи почне Путін шляхом кадрових перестановок готувати країну до часу після свого відходу? Кремлівські астрологи ворожать на тему, хто може стати прем'єр-міністром. Теперішній прем'єр Медведєв виглядає ослабленим. Звинувачення в тому, що він поклав мільйони до власної кишені, не стихають. Призначить Путін своїм представником ліберального фахівця з економіки чи представника силовиків? Так чи так, це означатиме переведення стрілок для майбутнього курсу Росії.
Новий фактор влади на Близькому Сході
Не варто чекати особливих змін і у зовнішній політиці й політиці безпеки. Оскільки американці перестали бути вартовими порядку в багатьох регіонах, Росія і Китай намагаються заповнити цей вакуум влади. Президент Путін активно втрутився в події на Близькому Сході, де ще кілька років тому Росія не відігравала суттєвої ролі. Його резидент у Сирії Башар Асад залишається при владі. Щонайменше, тут Росії вдалося закріпитися.
Мало зрушень можна очікувати в 2018 році у вирішенні української кризи. Росія і в новому році не віддасть Крим і не припинить військову підтримку російськомовного населення на Сході України. Відповідно, залишаться в силі і західні санкції. Обидві сторони вичікують. Мінський процес застряг. Великі поставки американської зброї навряд чи змінять співвідношення сил в Україні. Росія сподівається, що інтерес до цього регіону з боку Вашингтона і Брюсселя поступово піде на спад.
Чи стане хороший господар надійним господарем?
Влітку Путін може насолодитися світовою увагою під час Чемпіонату світу з футболу. Навіть якщо російська збірна продемонструє поганий результат, Росія зробить все, щоб показати себе гарною господинею. Однак існує небезпека терактів з боку ісламістів, в тому числі російськомовних бойовиків "Ісламської держави", які повернулися з Іраку та Сирії. Атаці терористів-самогубців у місцях великого скупчення людей важко запобігти. Проте американські і російські спецслужби працюють разом в боротьбі з тероризмом. Дякуємо і за це.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.