То що ж, виходить, вони говорять один з одним. Тож усе не може бути аж так погано, чи ні? Як очільник зовнішньополітичного відомства США Майк Помпео вперше відвідує Росію. І одразу ж зустрічається із президентом Володимиром Путіним у його резиденції в Сочі. Курорті, відомому своїм помірним кліматом. Але політичний клімат між двома державами найближчим часом залишатиметься ж радше гарячим. Помпео приїздить, зокрема, і для того, аби провести переговори щодо можливої зустрічі між Путіним та президентом США Дональдом Трампом наприкінці червня на полях зустрічі лідерів Великої двадцятки у японському місті Осака.
Помпео приїжджає з порожніми руками
Але загалом він приїжджає до Росії з порожніми руками. І так же поїде далі. Політичні уявлення обох країн розходяться занадто сильно. Ідеться про Венесуелу, Іран чи Сирію: Вашингтон прагне зміни режиму у всіх цих країнах. Але Росія цьому противиться. І поки що робить ще успішно.
Президент Путін демонструє всьому світові, де пролягають межі можливостей супердержави США. Це шкодить авторитету лідера західного світу. Дуже дратує це і європейців, яких Помпео відвідав перед своєю поїздкою до Росії. Але навіть у Брюсселі держсекретар США частково видавався чи не незваним гостем. Зрештою, це президент Дональд Трамп був тим, хто вийшов із атомної угоди зі США, за яку хочуть тримати європейці, росіяни та китайці.
Тим часом навіть військові дії щодо Тегерана уже не можна повністю виключати. Глави МЗС країн Євросоюзу обурені. Виглядає на привід для президента Путіна розслабитися: він взагалі не мусить сіяти розбрат усередині західного альянсу - за нього це робить його колега в Білому домі. Зрозуміло і те, що Москва робитиме все для того, аби розбіжності між країнами Заходу лишалися і за можливості ставали ще більшими. Divide et impera - розділяй і володарюй. За цим принципом зовнішню політику проводили ще давні римляни.
Російсько-американські відносини і надалі залишатимуться у кризовому стані. Відповідальність за це несе Кремль. Своєю війною у Східній Україні, анексією Криму, неоголошеною гібридною війною проти Заходу Москва зруйнувала будь-яку довіру до себе. Навіть якщо зрештою і відбудеться зустріч між Трампом та Путіним на полях саміту Великої двадцятки, це мало що означатиме. Цінність самітів за участі президента Трампа з часу його зустрічей із північнокорейським диктатором Кім Чен Ином втратила у ціні. До цього додається той факт, що курс Трампа щодо Путіну не подобається американському Конгресу.
Росія страждає від санкцій
Парламент США не допустить, аби найближчим часом настала відлига у американсько-російських відносинах та були скасовані санкції, запроваджені проти Москви. Що б не говорила пропаганда Кремля, але російська економіка від них страждає. Іноземні інвестори відлякані. Модернізація країни відбувається надто повільно, рівень зростання економіки ледве сягає позначки в один відсоток, рівень життя росіян надалі падає. Кінця стагнації не видно.
Як росіянам, так і американцям не вистачає волі політичного перезавантаження. Під час зустрічей на кшталт сочинської політики величини Путіна та Помпео опускаються до рівня протоколістів ворожості. І це в той час, коли кооперація двох урядів була б надзвичайно важливою. Бо як ще інашке вони хочуть шукати відповіді на глобальні проблеми, такі як зміна клімату, зростання потоків міграції, проліферація чи боротьба з тероризмом? Проблеми, які зачіпають як їх, так і решту людства. Тож зрештою усі залишаються у програші.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.