Декілька сотень тисяч людей вийшли на вулиці Барселони минулими вихідними у відповідь на черговий хід Маріано Рахоя в цьому політичному покері. Іспанський прем'єр тимчасово припинив дію автономії Каталонії та повноваження його уряду. З огляду на лавірування каталонського президента Карлеса Пучдемона він просто не міг діяти інакше. Попри всі політичні дурниці, яких Рахой та його уряд припустилися перед початком цього конфлікту, зрозуміло одне: жодна держава не може дозволити так водити себе за ніс.
Жага революційного захоплення
Частина населення Каталонії відчула на сьогодні смак революційних почуттів. Розмахування прапорами, бунтівні пісні та повстанські гасла створюють почуття спільноти та підвищеного настрою. Панує свого роду настрій вечірки з нагоди незалежності, який об'єднує молодь та старших людей, міщанські подружжя та студентських бунтівників.
Речник уряду в Барселоні вже встиг наголосити на тому, що рішення зараз потрібно приймати спираючись на розум та серце, а не на інтуїцію. Це застереження трохи запізніле, адже Карлес Пучдемон та його прибічники протягом останніх двох років поставили все на те, щоб роздмухати багаття та зарядити питання відокремлення від Іспанії емоціями.
Паралелі з Brexit
Існують паралелі ситуації в Каталонії з Brexit. Адже захоплення ідеєю каталонської незалежності підживлюється в частині суспільства саме завдяки масивній дезінформаційній кампанії. Її прихильники мають ілюзії щодо політичного майбутнього "Республіки Каталонія" та її економічних можливостей, які просто шокують. Багато хто взагалі віддає перевагу тому, аби просто не думати про це. Адже це лише б зіпсувало настрій.
Багато хто з "індепендіста" (прихильників незалежності регіону – Ред.) й досі вірять у те, що залишаться членом ЄС, життя триватиме, як і раніше, каталонський експорт битиме всі рекорди, а Європа їм якось допоможе. Якщо хтось пояснює, що все буде точно навпаки, йому закидають, що він лише все псує. Так само як і прибічники Brexit ще сьогодні змішують з брудом всіх, хто застерігає від наслідків виходу Великобританії з Євросоюзу.
Хтось переконав каталонців у правдивості цієї фейкової інформації, за яку вони міцно тримаються. За сліпе захоплення та відвертання уваги від реальності відповідальні різноманітні рухи за незалежність Каталонії. Але і Карлес Пучдемон зробив у ситуацію свій внесок. Він дозволив використати себе людям, над якими він не має контролю. А ще є регіональний телеканал TV3, який став рупором пропаганди на користь незалежності.
Політичне мінне поле
Цей тиждень зажене усіх акторів цієї затяжної драми на політичне мінне поле, через що обом сторонам буде важко уникати неконтрольованих "вибухів". Адже якщо в п'ятницю буде припинено дію статусу автономії для Каталонії, ситуація може стати критичною.
Маріано Рахой має завести в гру знавців регіону, політиків, які знайдуть компромісний шлях між правовою необхідністю та провокацією, якої можна уникнути. Управляти напівавтономним регіоном зі столиці буде важко, якщо хочеш стримати каталонців від протесту. Ця порохова діжка може швидко зайнятися.
Утім, Карлес Пучдемон та його люди мусять продемонструвати, чи вони самі здатні приймати рішення за допомогою голови, а не інших частин тіла. Найкраще з його боку було б після втрати ним повноважень поступитися місцем менш радикальному лідеру, здатному до перемовин із Мадридом. Та не виключено, що йому байдуже, чи не розділить він свій регіон, щоб увійти в історію як націоналістичний мученик.
Найближчі дні покажуть, куди рухається Каталонія. Багато що вказує на виснажливу боротьбу, затяжну кризу, яка стане випробуванням для іспанської демократії та на роки вперед буде тягарем для економіки країни. Для Каталонії ж політична та економічна ціна мрії про незалежність щомісяця ставатиме дедалі вищою.
Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.