Австрійський президент Александер Ван дер Беллен (Alexander Van der Bellen) ледь не з розпачем звернувся до доброї волі своїх співвітчизників: "Я прошу вас: не відвертайтеся бридливо від політиків!". Однак навіть відважний демократ на найвищій державній посаді не зможе стерти в австрійському суспільстві слід, що залишила після себе правляча коаліція консерваторів та правих популістів.
Курц пішов на все
За короткий час існування злощасної урядової коаліції у Відні канцлер Себастіан Курц (Sebastian Kurz) послідовно дотримувався гасла трьох мавпочок: нічого не чути, нічого не бачити, нічого не говорити. Він мовчки спостерігав за тим, як праві популісти дозволяли собі використовувати небачену до того мову та готувалися до свого роду захоплення влади з крайнього правого флангу. За бійцівського пса був давно вже нестерпний міністр внутрішніх справ Герберт Кікль (Herbert Kickl).
Цей урядовець наказав провести обшуки у відділах спецслужб, відповідальних за переслідування злочинів, скоєних правими екстремістами. Сусідні країни з жахом припинили з Австрією співпрацю, про довіру можна було забути. А Курц просто робив вигляд, що не помічає нічого. Кікль перетворив центри допомоги шукачам притулку на "центри видворення" і заявив про намір "сконцентрувати" там людей. Ця цитата зі "Словника нелюда", так само як і інші його словесні випади, - не випадковість, а цілеспрямована політика. Натомість Курц ніяк не відреагував.
Правий популіст Кікль, котрий урядував у МВС, наче за підручником розширив свій вплив на поліцію, спецслужби та армію. Навіть у останній день свого перебування на посаді він, вдаючись до небаченого нахабства, призначив партійного колегу керівником служби безпеки. Ця спроба "перевороту" провалилася лише завдяки особистому втручанню федерального президента Австрії. А ось канцлер Курц не втручався. Він уперто відводив погляд від порушень правил гри з боку коаліційного партнера, оскільки вважав політичний зсув у правий бік прийнятною ціною перебування при владі.
Греблю прорвало
Знадобилося лише 18 місяців, щоб у Австрії знову стало прийнятним те, що ще нещодавно було цілковитим табу. Людей тепер можуть порівняти зі щурами, мусульман - паплюжити і всіх без різниці підозрювати бозна в чому, а молодіжне відгалуження коаліційної Австрійської партії свободи (АПС) може змалювати карикатуру з войовничою нацистської агітки-листівки. Як наслідок, нацистська символіка, мова "третього рейху" та його ідеологія - все це знову стало прийнятним в Австрії Себастіана Курца і його коаліційних спільників з АПС.
Курц так само не втручався, коли праві популісти намагалися залякати пресу і розпалили кампанію проти австрійського суспільно-правого мовника ORF. Той, кому кортить дізнатися про це більше, нехай просто перегляне скандальне відео з Ібіци. Однак канцлер став співучасником, спільником правих популістів, які прагнуть "орбанізувати" Австрію за угорською моделлю і водночас хочуть відродити фашизм.
Російський зв'язок
Для австрійських правих популістів, як і для деяких їхніх європейських друзів, Росія - найбільший взірець. Міністерка закордонних справ Австрії Карін Кнейсль (Karin Kneissl) зберігає за собою посаду попри кадрові перестановки у Відні, ймовірно, тільки через те, що президент Росії Путін так хвацько витанцював вальс з нею на її весіллі. Водночас АПС вже не один рік товаришує з російською правлячою партією. Так само скандальне відео з Ібіци недвозначно показало, як функціонери АПС готові кинутися в обійми російських олігархів.
Праві екстремісти просто в захваті від президента Путіна, бо вони хочуть бути подібними до нього, а саме вільними від набридливої демократії. Прагнуть стати абсолютними правителями, вершителями над життям та смертю інших, бути прокурорами та суддями водночас. А головне - їм хочеться стати багатими, безмежно багатими. Влади самої по собі вже замало, її складовою вважається й грабіж інших до нитки.
Лак уже зник
Себастіан Курц вважався великим політичним талантом і молодою зіркою австрійської політики. Тепер він постає там як банальна опортуністична і безхребетна постать. А втім, мабуть, попри все, він таки має політичне майбутнє. Але вже як не крути, а полиск лаку зник.
"Такою Австрія не є", - зазначив федеральний президент Ван дер Беллен. Але Австрія саме така, адже тоді опитування не показували б 26 відсотків підтримки АПС до скандалу. І всі ми такі: італійці в захваті від Сальвіні, у Франції Марін Ле Пен має найкращі перспективи, а в Німеччині й досі жоден скандал не похитнув виборців правопопулістської "Альтернативи для Німеччини" (АдН).
Тож така ситуація спостерігається не тільки в Австрії, адже, здається, що на даному етапі в багатьох країнах Європи значною мірою вгасають розум і мораль. Іноді дуже хочеться гидливо відвернутися від політики, якби не ставала на заваді клята власна відповідальність та бажання не опинитися в програші.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.