Він виглядає як втілення політичного щасливчика, в якого є хороший інстинкт, гострий розум і правильні радники. Ще ніколи у французького президента не було такого блискавичного старту. Вибір членів його Кабінету, що не обмежується однією партією, перші виступи на міжнародній арені, і, зрештою, успіх на виборах до Національних зборів, який йому просто неначе з неба впав, - здається, що Еммануель Макрон може ходити по воді. Однак очікування, як засвідчили результати опитувань, були набагато вищими. Ішлося про 400 крісел у Національних зборах, про більшість у дві третини і про фактичне знищення будь-якої опозиції.
Потенціал хаосу високий
До цього у підсумку не дійшло: Еммануель Макрон здобув таку більшість, яка полегшить йому керівництво країною. Водночас частка центристів у ній також містить у собі й ядро майбутньої суперечки. Утім карт-бланш Макрону французи не дали - і це також чіткий сигнал.
Коли на виборчі дільниці приходить менше половини виборців, це, з одного боку, тривожний знак. З іншого боку, з неба світило розпечене сонце і до себе вабив пляж. Крім того, французи просто втомлені від політики: зрештою, за два місяці на них звалилося чотири голосування. Тому не дивно, що після збудження персоналізованих президентських виборів багато хто з французів втратив інтерес до голосування. До того ж, усі опитування прогнозували перемогу табору Макрона, що відбило бажання у прибічників інших партій взагалі йти на вибори.
Так багато нових починань ще ніколи не було у французькій політиці, але відповідно високим є і потенціал хаосу. Багато політичних новачків і багато парламентаріїв-перебіжчиків створюють у таборі Макрона "дику суміш", що може ускладнити життя його прем'єр-міністру. Він має навчити їх чогось на кшталт фракційної дисципліни. А політичний рух "Вперед!" має переформатуватися у партію. Це навряд чи відбудеться без конфліктів, тому пара крісел у цьому процесі також може бути втрачена. Спостерігається неймовірна штовханина - утім, це не привід для занепокоєння, а ознака нормального розвитку.
Старт у політичні будні
На виборах у цю неділю Еммануель Макрон ще міг святкувати, але вранці у понеділок починаються політичні будні. Молодий президент мусить переконувати французів уже не лише своєю особистістю, а своїми планами та реформами. А це з упертими французами традиційно складно. Кожен уряд упродовж останніх десятиліть зазнав у цьому більшої чи меншої невдачі.
Від вуличних боїв і загальних страйків у підсумку всі прогнулися або змінили свої плани у бік послаблення майже до непізнаваності, приміром, як попередник Макрона Франсуа Олланд, якому не щастило.
Еммануель Макрон не може собі дозволити відступ. Його слава та успіх утвердяться чи зруйнуються залежно від того, чи зможе він модернізувати країну і надати поштовх економіці. А це, знову ж таки, залежить від того, чи зможе він послідовно утримувати своїх співвітчизників від того, щоб іти на барикади, якщо забере у них частину соціальних гарантій. Президент повинен віднайти складний баланс між державною "теплицею", що душить ініціативи, й конкуренцію, та холодним ринковим радикалізмом, що у Франції ніколи не матиме підтримки більшості.
Ідеться насамперед про соціально-ліберальні реформи, проти яких запекло боротимуться жорсткі ліві, соціалісти та ультраправий "Національний фронт". І на вістрі цієї боротьби бачать себе також і представники жорсткого курсу серед профспілок. Тож перше випробування влади президента уже цього року - чи зможе він розбити це коло.
Макрону потрібен швидкий успіх
Після перемоги на виборах президент Макрон має кредит довіри. Але її термін дії є коротким, президентові потрібен швидкий успіх, насамперед на ринку праці. Можливо, допоможе бонус гарного настрою французької економіки, де багаторічна депресія, як видається, відступає. Французи усіх вікових груп раптово повірили в те, що з них і з їхньої країни все-таки щось може вийти.
Емамануель Макрон має вилити цю зміну настроїв у конкретні заходи, перетворити сподівання на шанси і вже восени щось продемонструвати. Інакше захоплення його виборців може швидко перерости у політичну образу та нову радикалізацію. Президент, його Кабінет і його депутати повинні віддати шану своїй назві "Республіка на марші!" і здійснити справжній політичний марш.