Копенгаген – місто велосипедів

7451, 7455, 7460… показники на цифровому табло у датській столиці змінюються з блискавичною швидкістю, реєструючи кількість велосипедистів, що перетнули межу між центром міста та одним з районів Копенгагена. 150 тисяч копенгагенців щодня їдуть на роботу чи навчання на велосипеді – це 37 відсотків усього населення міста.

30-річна архітектор Сара Педерсен долає вісім кілометрів велосипедом, аби добратися на роботу в центр, і ще вісім – додому: «У Копенгагені це вже традиція – їздити на роботу велосипедом. Крім того, якщо вже сидіти цілий день у офісі, то чому б не проїхатися на свіжому повітрі. Я відчуваю місто, вітер дмухає мені в обличчя… Майже усі мої друзі їздять на велосипеді, мало хто взагалі має авто. У Копенгагені це доцільно, бо добиратися на велосипеді тут швидше», - пояснює Сара.

Зразок для наслідування

Близько 1,2 мільйона кілометрів долають усі копенгагенські велосипедисти за день. Ще одне число на доказ того, що Копенгаген є однією з велосипедних столиць Європи. Тож, не дивно, що саме сюди, на конференцію «Velo City 2010» минулого тижня з’їхалися представники 59 країн: міські планувальники, велосипедні лобісти, журналісти. 28-річна журналістка Сунг-А Канг з Південної Кореї, приміром, хоче розповісти на батьківщині, як зробити так, аби у майбутньому і Сеул перетворився на таке ж зелене місто, як Копенгаген. «Якщо говорити про велосипедну культуру, то Корея ще біля витоків. Корейські міста не дуже зручні для велосипедистів. Нині там лише починають закладати велосипедні доріжки і намагаються переконати людей користуватися велосипедами. Поки що, на жаль, не дуже успішно. Копенгаген для нас – зразок для наслідування».

У датський столиці дійсно вживають масу заходів, аби зробити повсякдення велосипедистів якомога зручнішим. Майже кожна вулиця у центрі та сусідніх частинах міста має велосипедні доріжки по обидва боки. А на деяких з них «зелена хвиля» світлофорів навіть прилаштована до руху велосипедистів, а не автомобілів. Ще одна вулиця, як експеримент, застосовується лише для автобусів, таксі та велосипедів.

Дорого, але вигідно

Звичайно, такі заходи пов’язані зі значними витратами, запевняє Бо Асмус К'єльдгаард, бургомістр з питань техніки та довкілля: «На заходи з заохочення до використання велосипедів ми виділяємо значні кошти, десятки мільйонів євро щороку. Але зрештою це того варте. Ми підрахували, що наша система охорони здоров’я матиме менше навантаження, якщо люди пересядуть з автомобілів на велосипеди. З кожним кілометром на велосипеді ми заощаджуємо 16 центів на особу, натомість кожен кілометр на авто коштує нам 9 центів».

Звичка чи примус?

Щоправда, не всі копенгагенці добровільно пересідають на велосипеди. У Данії, відомій високими податками, значно вище оподатковуються не лише доходи, а й автомобілі – 180 відсотків плюс 25 відсотків податок на додану вартість. Приміром, «Фольксваген Гольф» коштує у Данії стільки ж, скільки «Мерседес» класу «Е» у Німеччині. Тож, замість другого авто більшість датчан купують велосипед. Утім, як зазначає Сара Педерсен, навіть скорочення податків не переконає багатьох датчан повернутися до автомобіля: «Звичайно, на авто було б практичніше їздити вихідними на природу. Проте я і далі відмовлятимусь від автомобіля і крутитиму педалі!»

Автори: Клеменс Бомсдорф, Ельмар Юнг / Тетяна Бондаренко

Редактор: Євген Тейзе