Перший президент України

Deutsche Welle: Леоніде Макаровичу, як Ви оцінюєте ситуацію в Україні на сьогоднішній день: чи можна говорити про деескалацію конфлікту, чи все ще наявна небезпека насильства?

Леонід Кравчук: Я оцінюю так, що сесія позачергова і перемовини президента з опозицією, на основі яких сесія приймала відповідні закони і рішення, відкриває дорогу до порозуміння між владою і опозицією з точки зору виходу з політичної кризи. Але поки що події не просто теплі, а ще гарячі. Після вчорашніх голосувань і обговорень тих питань люди ще не прийшли в стан робочий, я б сказав, коли потрібно мати холодну голову і високу відповідальність. Ще вирують емоції, але це пройде, і я переконаний в тому, тому що люди знають, що питання політичної кризи складається з двох частин. Перша частина – погасити полум’я, яке вирує ще поки що на вулицях, і не тільки в Києві. А друга частина – почати кроки по виходу з кризи реальної, тобто прийняти закони відповідні, внести зміни, розпочати процес внесення змін до Конституції, закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі, закон про вибори президента як глави держави або як президента парламентсько-президентської держави, а не президентсько-парламентської (там акценти зовсім інші) і поступово-поступово, крок за кроком рухатись вперед, знаючи, що такі питання масштабні не можна вирішити протягом тижня, місяця. Є процедури, а демократія – це демократичні процедури, визначені законом. Не можна будувати демократичну державу недемократичними, незаконними методами.

То що ж з Україною відбувається нині?

Я бачу, що є критична точка: держава розвалюється, тому що розвалюється управління державою. Потрібно поновити управління і діяти відповідно до домовленостей, визначивши відповідний план конкретних кроків.

Як Ви сприймаєте саме явище Майдану, те, що люди вийшли на вулиці за свої права?

Якщо Ви вважаєте, що Майдан – це вся Україна, тоді нема про що говорить. […] У мене симпатій нема ні до кого. В мене симпатія до України. […] Давайте ми будемо всі об’єктивними! Я – на боці тих людей, які виступають за свободу і правду. Але я не можу бути на боці тих людей, які силою захоплюють адміністративні приміщення. Не тому, що мені жалко адміністративних приміщень. Сьогодні не може глава адміністрації управлять регіоном – це область, це тисячі проблем, тисячі кожний Божий день. Що робити? Хай валиться? Розвалити не треба великого розуму. Якщо ми хочемо, щоб в Україні був порядок, треба бути об’єктивними. […] Не можна бути проти чи за владу, а можна бути проти чи за дії влади. Отоді буде об’єктивно. Ця влада на сьогодні управляє Україною – іншого управління немає. Якщо це управління зруйнувати, а іншого не побудувати, значить, в Україні буде повний розвал. Я ж нічого не перебільшую.

Якщо потрібно вдаватися лише до демократичних методів, то як Ви ставитеся до ідеї позачергових виборів?

Парламенту – обов'язково, тому що, якщо ставиться завдання (а воно вже поставлене) мати парламентсько-президентську державу, то потрібно обрати депутатів на партійно-пропорціональній основі. Тоді можна будувати парламентсько-президентську державу. Ця Верховна Рада не може бути базою для парламентсько-президентської держави. Треба прийняти закон, по-перше, про такі вибори, по-друге, змінити Конституцію обов’язково, тому що влада будується на основі Конституції, і будувати парламентсько-президентську державу. Я – за!

Наскільки, по-Вашому, реалістичний такий сценарій?

Це відбудеться, тому що вже домовились, президент погодився. Буде створена, починаючи 4 лютого, комісія конституційна, і почнеться робота. Але якщо хтось думає, що це можна сьогодні проголосувати в Верховній Раді гамузом за одну Конституцію, завтра Конституцій Суд ще щось змінить, післязавтра – знову змінить, то це не Конституція. Це навіть не ганчірка. Так будувати державу не можна. Я стою за те, щоб будувати державу по закону і по Конституції. Я для цього і сказав: оскільки у всіх є недовіра, давайте я виступлю гарантом. І скажу: ось, домовилися так, але – опозиція поступила так, або президент поступив так, зрадивши домовленості. Тому я кажу всьому українському народу, що така-то сторона зрадила в тому, в тому, в тому – хай весь світ знає і вся Україна знає.

Як довго може тривати цей процес державного перетворення?

Внести зміни в Конституцію, згідно 13-го розділу статті, і підготовити все – це треба не менше року.

А чи потрібне доти, на Вашу думку, посередництво, консультації з-за кордону?

Що, вони краще знають Україну? Чи їм довіряють більше? Та будь ласка, якщо люди скажуть, що ми хочемо з закордоном, будь ласка – я абсолютно підтримую. Хай приїжджає, як його називають там, і нехай він буде посередником – нема питань. Все можна зробити, треба тільки поставити одне принципове завдання: будувати Україну не на майданах. На майданах ніхто нічого не будує. Будувати Україну на основі Конституції і законів, спільно – і опозиція, і правляча сила, разом домовлятись, разом голосувати, спільно приймати і спільно виконувати.