Країни Азії шукають продовольчої "страховки" в Африці
2 червня 2011 р.
На тлі тиску урбанізації, приросту населення та зміни клімату азійські країни дедалі більше звертають свій погляд у бік африканського континенту. Китай активно інвестує в Африці ще з 1990-х. Віднедавна активно розвиває капіталовкладення в Уганді і Бангладеш. За словами Абдулли Матлуба Ахмада, голови індустріальної групи Nіtol-Nіloy, для Бангладеш інвестиції у сільськогосподарське виробництво в Африці є таким собі "страховим полісом" для забезпечення власної продуктової стабільності. "Щойно ми "закриємо" для себе тему рисової безпеки, як займемося бавовною. У нас багато текстильного виробництва, тож ми потребуємо сировину у великих обсягах. А згодом ми також займемося питанням цукру. У нас 160 мільйонів мешканців - тож країна потребує великі запаси цукру", - розповідає він.
Ці наміри промисловці з Бангладеш підкріплюють монетою: вони вже вклали півтора мільйони доларів в оброблення 10 тисяч гектарів землі в Уганді, де буде створено 25 тисяч нових робочих місць. Очікується, що щорічно на цій території збиратимуть рису на 31 мільйон доларів.
Непрозорі контракти
Водночас чимало міжнародних правозахисників нерідко критикують подібну практику закордонної оренди чи сільськогосподарського оброблення в Африці. Не завжди інвестиції здійснюються прозоро, а місцеве населення одержує виграш від приходу іноземних компаній. Крім того, відбирання землі та полів у африканських селян часто обмежує їхній доступ до питної води. Лоренцо Котула з Міжнародного інституту довкілля та розвитку у Лондоні каже, що інвестиції в Африці нерідко самі стають причиною узалежнення цілих регіонів від імпорту продуктів. Станом на сьогодні 43 з 54 країн Африки залежать від харчового імпорту.
"Існує ризик, що місцеві селяни просто зійдуть на маргінес. А це основа продуктової безпеки для багатьох африканських громад. Вони не тільки можуть втратити свої землі, але й опинитися поза грою через зміни цін та інші аспекти", - попереджає він.
Нові підходи
Тим не менше, за оцінками Агентства ООН з продовольства, яке базується у Римі, оренда, придбання чи обробка землі з сільськогосподарською метою стає дедалі поширенішим явищем у світі. Експерти кажуть, що вже найближчим часом чимало країн світу будуть змушені переглянути свою продовольчу та енергетичну політики. Водночас експерти попереджають про неприпустимість "чорного" розподілу сільськогосподарських земель, байдуже у якому куточку світу це б відбувалося.
Автор: Сара Бернінг, Дмитро Каневський
Редактор: Наталя Неділько