Крим заради газу чи газ заради Криму?

Газопровід, який Росія будує з Краснодарського краю до Криму, переслідує щонайменше дві цілі: це підживлення нових електростанцій, які будуть працювати на "блакитному паливі", та створення єдиної газотранспортної системи (ГТС) з Росією. Експерти не виключають, що труба потрібна не лише для забезпечення регіону російським газом, але й навпаки. Адже видобуток палива з шельфових родовищ біля берегів Криму, присвоєних Росією разом з півостровом, має непогані перспективи.

Спершу світло, потім газ

Необхідність інтеграції енергосистеми Криму в російську енергетику була сформульована в числі першочергових задач після анексії українського півострова. В серпні 2014 року уряд Росії прийняв федеральну цільову програму "Розвиток Криму та Севастополя до 2020 року" на загальну суму в понад 680 мільярдів рублів (на той час близько 18 мільярдів доларів США). З цих грошей 70,5 мільярдів планувалося витратити на енергетику.

Пріоритетність для російської держави мережевого господарства та генерації пов'язана з тим, що, на відміну від газу, із забезпеченням півострова електрикою є реальні проблеми. Свідченням цього став "блекаут" наприкінці 2015 року.

Газова самодостатність

В газовому сегменті Крим є самодостатнім, що є унікальним для імпортозалежної України. Півострів забезпечує себе "блакитним паливом", який видобуває "Чорноморнафтогаз" ("донька" НАК "Нафтогаз України" була відчужена російською владою в 2014 році та перетворена у державне унітарне підприємство) в розмірі близько двох мільярдів кубометрів на рік. Надлишки закачують в Глібовське підземне сховище.

ГТС Криму пов'язана з газотранспортною системою материкової України, але зараз газ звідти, так само, як і у зворотному напрямку, не надходить. Цю інформацію підтвердив DW партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін. Завдання Росії, як повідомляється в матеріалах міненерго країни, - створити в Криму "нову окрему незалежну газотранспортну систему".

З одного боку, це дозволить підстрахуватися "на випадок пікового попиту, якщо раптом родовища біля берегів Криму не зможуть забезпечити потреби півострова", відзначає Крутіхін. З іншого боку, як неодноразово заявляла російська влада, нова труба буде постачати паливо електростанціям, які будують в районі Сімферополя та Севастополя.

Будують ті, кому нема чого втрачати

Проект передбачає три черги. Спочатку планують побудувати ділянку з Таманського півострова до Керчі - дві нитки дном Керченської протоки (по 16 кілометрів) та сухопутну частину по Керченському півострову. На другому етапі передбачається прокладання газопроводу Керч-Сімферополь. І на третьому - ділянки від Сімферополя до Севастополя. Загальна протяжність траси сягне близько 400 кілометрів. Пропускна спроможність - 2,2 мільярда кубометрів.

Учасники спершу тримали проект у таємниці, побоюючись західних санкцій. Восени 2015 року російський відповідальний за енергетичний сектор Криму Сергій Єгоров заявив, що інвестор, підрядник та постачальник обладнання знайдені, і навесні 2016 року проектно-пошукові роботи завершаться.

Як стало відомо пізніше, проектом будуть займатися "Стройтрансгаз" Аркадія Ротенберга та "Чорноморнафтогаз". І наближений до Володимира Путіна мільярдер, і відчужена Росією компанія перебувають під санкціями.

Як здійснити

Згідно з озвученим міністром енергетики РФ Олександром Новаком планом, газопровід повинен бути запущений в експлуатацію до вересня 2017 року. В інтерв'ю російському телебаченню на початку березня він заявив, що труба вже збудована майже на третину. На якій саме ділянці, DW з'ясувати не вдалося.

Експерти не виключають, що мова йде не про реальне, а "паперове" будівництво. "Можливо, міністр каже про хід пошукових робіт", - припустив Михайло Крутіхін. „Новак міг зазирнути в кошторис та побачити, що його освоєно на 30 відсотків", - висловив свою версію гендиректор East European Gas Analysis Михайло Корчемкін. На думку Крутіхіна, головне - знайти компанію, яка буде прокладати труби, адже будь-хто, хто засвітиться в проекті, ризикує опинитися під дією санкцій. Те саме стосується вибору матеріалів та обладнання, додає Корчемкін.

Чий газ потече трубою?

Відкритим залишається питання, хто стане постачальником палива, коли трубу буде запущено в експлуатацію, адже "Газпрому" небажано світитися в кримських проектах. "Може це будуть незалежні компанії, але вони ризикують потрапити під санкції", - попереджає Крутіхін. Михайло Корчемкін припускає, що "з правової точки зору було б зручніше зробити газопровід незалежним". Однак Олександр Новак вже заявив, що після реалізації проект стане власністю російської влади на півострові.

Не виключають експерти і можливості реверсу. Таким чином, нова труба дозволила б Росії отримувати газ з кримських шельфових проектів у разі їхньої успішної розробки. Але і тут виникає перешкода. Щоб активно розробляти нові родовища, "Чорноморнафтогазу" необхідні інвестиції та партнери. А це, знову ж таки, несе загрозу санкцій.

Не можна виключати й позовів від України. Як заявив DW президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко, на цій підставі з Росією можна судитися в міжнародних інстанціях. "Пов'язані з ЮКОСом аналогічні суди показали, що виграти справу реально, - зазначає він. - Щоправда, нереально отримати гроші".