Культура гостинності: як німці ставляться до мігрантів
7 березня 2015 р.Довгий час тема імміграції вважалася в Німеччині неактуальною. Країна емігрантів - це ж США! А ФРН тут до чого? Та реальність сама розставила нові акценти в дискусії. Демографічні зміни та потреба в кваліфікованих трудових кадрах викликали значне збільшення кількості приїжджих за останні роки. Як показало нещодавнє соціологічне дослідження, в основі якого лежить репрезентативне опитування майже двох тисяч осіб у віці від 14 років, німці стали значно більш відкритими щодо іммігрантів. Люди поступово сприймають їх не як корисну робочу силу, а як нових співгромадян. Це цілком перегукується з відомим канадським принципом: "Імміграція - це громадянство, а не лише робота". Те, що скидається на суспільний атестат зрілості, явно пов’язане зі зміною культури німецької гостинності.
Німеччина - країна імміграції
Відтоді як Німеччина стала популярною ціллю для емігрантів з різних країн, термін "імміграція" міцно засів у німецькому культурно-політичному лексиконі. Проблема цього політично настільки коректного терміну - його маскувальний ефект. Довгий час імміграція сприймалася в Німеччині радше як загроза. Страх перед іноземним засиллям та чужими впливами. Були побоювання, що це викличе перенавантаження на соціальний бюджет. А ще був неспокій через поширення злочинності, яку везуть з собою ті, хто "припхався". Усі ці підозри довгий час були ключовими пунктами розмов на гостру тему: "Німеччина - країна імміграції". Та ось настрій у ФРН став змінюватися.
"Більше 10 відсотків німців - як пересічних громадян, так і держслужбовців - почали ставитися до іммігрантів ввічливіше, ніж у 2012 році", - розповідає Франко Цотта, один з керівників проекту, який проводив соціологічне дослідження на замовлення Фонду Бертельсмана. Чому так сталося? Німецьке суспільство усвідомило свої внутрішні проблеми, перш за все, демографічні трансформації, які призвели до браку пропозиції на ринку праці. "Імміграція у такому випадку - це одна з небагатьох можливостей швидко відреагувати на ситуацію, що склалася", - пояснює Франко Цотта в інтерв’ю DW.
Гостинний Захід, недовірливий Схід
У 2013 році близько півмільйона осіб приїхали до Німеччини - і залишились. Більшу кількість мігрантів прийняли лише США. А при більш детальному розгляді Німеччина виглядає справжньою топ-ціллю. Кожний третій мігрант всередині ЄС намагається перебратися до Баварії, Гессену чи Тюрінгії. Та німецький магнетизм, що надить людей із-за кордону, неоднаково сприймається у різних частинах ФРН. У східних федеральних землях панують критичніші настрої. Майже кожний другий мешканець на території від Ростока до Дрездена вважає, що приїжджим у Німеччині не раді. На Заході такої думки дотримується не більше однієї третини опитаних.
Франко Цотта вважає, що упередження східних німців проти мігрантів мають своєю причиною досить нечасте спілкування з ними. Він зазначає, що "приблизно 96 відсотків осіб з міграційним походженням мешкають у Західній Німеччині, і лише 4 відсотки - у Східній. Спостерігається брак точок дотику… тож звідси і так мало позитивного досвіду щодо спільного життя". І це - досить серйозна проблема. Через падіння кількості населення саме Схід відчуває підвищену потребу в іммігрантах як у середньостроковій, так і в довгостроковій перспективах. Ефекти демографічних змін серйозно недооцінюють - такий висновок роблять соціологи.
Нові німці
Результат наукового дослідження каже: якщо міграція і пов’язана з нею інтеграція відбуватимуться успішно, державні служби Німеччини не повинні висувати до новоприбулих самі лише вимоги. Майже 80 відсотків опитаних бажають "новим німцям" насамперед можливості визнання в Німеччині одержаних за кордоном шкільних атестатів, університетських дипломів та свідоцтв про завершення професійної освіти. Крім того, услід за мігрантами на нове місце проживання їдуть їхні сім'ї. У цьому випадку "великому татусеві" - державі - слід було б частіше допомагати людям, а не лише чинити перешкоди. Насамкінець, вже до живих печінок в'їлася тема подвійного громадянства - тут теж слід було б ухвалити рішення, яке могло б у довгостроковій перспективі стати ще одним стимулом для залучення іммігрантів до Німеччини. Адже усе більше німців кажуть їм: "Ласкаво просимо!"