Литва робить ставку на захист з боку НАТО

Сирена тривоги розітнула ранкову тишу. З казарми вибігає двоє пілотів і четверо механіків. В руках у кожного - сумка з шоломом. Вони застрибають у мікроавтобус, який підвозить їх до розташованого за 200 метрів ангару з літаками-винищувачами. На базі НАТО в литовському місті Шяуляй нині розміщені чотири літаки Eurofighter типу Typhoon італійських військово-повітряних сил. Пілот Джованні ідеально знає свою машину - і зсередини, і ззовні. Поки він забирається в кабіну пілота драбиною, один з механіків на ходу допомагає йому одягнути куртку.

Знизу від кабіни механіки з блискавичною швидкістю перевіряють за списком, чи все готово до польоту. Після цього один з них витягає запобіжники з ракет, розташованих під лівим та правим крилом. Тим часом у кабіні пілот Джованні одягає шолом та з’єднує його з приладом для дихання. Щойно він опускає візир шолома, механіки прибирають драбину. Пілот запускає двигуни, літак вирулює з ангару на злітну смугу й вмить здіймається у височінь. Лише за кілька секунд літак зникає з поля зору. В ідеалі увесь цей процес має тривати лише п’ять хвилин. У цьому конкретному тренувальному польоті під назвою Tango-Scramble на це пішло приблизно десять хвилин.

Спільна служба італійців та поляків

Від початку української кризи 2014 року НАТО збільшила свій контингент для охорони повітряного простору країн Балтії вдвічі - тепер контрольні та тренувальні польоти здійснюють одночасно представники двох країн. "Увесь наш командний штаб - це пілоти, - розповідає італійський комендант Марко Бертолі. - Італійські військово-повітряні сили відрядили сюди сто жінок та чоловіків. Ми щодня проводимо тренування й готові до виконання завдань 24 години на добу, тож можемо дуже швидко вилетіти, якщо в небі якісь проблеми".

Говорячи про проблеми, він має на увазі порушення балтійського повітряного простору російськими військовими літаками. Торік їх було зареєстровано 150, що в чотири рази більше, ніж 2013 року. "На завданні ніколи не знаєш, з чим доведеться мати справу, - розповідає пілот Джованні. - Але це і є той самий виклик. Ти біжиш, твоє серце шалено б’ється, ти стрибаєш у літак і дізнаєшся про все лише коли ти в небі, на висоті 30 тисяч футів на надзвуковій швидкості. Але для мене це чудова робота, передусім тут у Литві".

Італійці перебувають нині далеко від своїх домівок. У литовському провінційному містечку Шяуляй обмаль можливостей, аби у вільний час відволіктися від роботи. Але ж літати - улюблена справа цих чоловіків. До того ж, принаймні на обід у них тут усе, як удома: лазанья, томати, сир моццарелла, ковбаса салямі.

Риторика часів "холодної війни"

На польській військовій базі - за два кілометри від злітної смуги - устаткування суттєво поступається за якістю італійському. Відпочивати військовим доводиться в обладнаних під казарми контейнерах, винищувачі стоять у відкритих ангарах без даху. Якщо поляки здіймаються в небо з метою перехопити російські літаки, то мають дуже уважно дивитися на позначки, вказані на винищувачах, аби не переплутати свій літак із чужим. Адже польські військово-повітряні сили й досі використовують старі МіГи радянського зразка - хоч і, як каже пілот Лукаш Войцешко, покращені, "відтюнинговані".

"Напружена ситуація, коли маєш справу з російськими літаками в небі під час виконання завдання, - каже поляк. - Ми відстежуємо їхній рух. У нас є певний перелік кроків, що потрібно робити в цьому випадку. Спершу ми ідентифікуємо такий літак і передаємо інформацію нашому командуванню. Зазвичай ми не підлітаємо надто близько - лише настільки, наскільки це потрібно, аби розпізнати літак та побачити, яке озброєння він має".

Чого хочуть росіяни?

Для польських пілотів зустрічі з російськими літаками в небі - не дивина, каже Войцешко. Адже Польща зрештою має спільний кордон із Калінінградською областю Росії. Тому єдине, що тут, у Литві, інакше, ніж удома в Польщі, це погода - непередбачувана, швидкозмінна й дуже вітряна. На запитання, чого хочуть добитися росіяни, постійно порушуючи повітряний простір у Балтійському регіоні, Войцешко відповідає: "Я думаю, вони хочуть подивитися на нашу реакцію, скільки винищувачів ми підіймаємо в небо у відповідь".

Політична оцінка таких випадків - справа керівництва НАТО, каже польський льотчик. Минулого тижня її вже дав заступник генсека Північноатлантичного альянсу, американець Александер Вершбоу, перебуваючи з візитом у Латвії. За його словами, "розгнівана, ревізіоністська Росія" мало перед чим має страх, аби повернути свій вплив у Європі. Під керівництвом президента Володимира Путіна Росія використовує нову форму ведення війни - "гібридну", каже Вершбоу. Вона містить, зокрема, й елементи військового залякування.

Балтійські країни побоюються

І якраз із цими елементами "гібридної війни" з боку Москви доводиться зараз стикатися країнам Балтії. Саме тому мало від кого можна почути жорсткіші слова на адресу Москви, ніж від представників Естонії, Латвії та Литви. Під час зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Ризі, де обговорювали, зокрема, й питання, пов’язані зі санкціями проти Москви, глава литовського МЗС Лінас Лінкявічюс закликав своїх колег до більш жорсткої позиції. "Нічого не робити - це для мене не варіант", - сказав він з огляду на напружену ситуацію на сході України.

Історія військово-повітряної бази в литовському Шяуляй багато чого прояснює в питанні, чому найжорсткішу риторику серед країн-членів ЄС та НАТО чути саме з Прибалтики. 1931 року цю базу було побудовано Литвою, яка на той час була незалежною державою. Але після Другої світової війни, коли країну зайняла радянська армія, з бази в Шяуляї зробили одну з найбільших в усьому СРСР. У певні роки там були розміщені до 22 тисяч військових, а також інтерконтинентальні ракети, які могли за півгодини дістатися до території західноєвропейських держав.

"Для нас важлива незалежність"

Сьогодні база в литовському Шяуляї приймає військових з різних країни НАТО. Самі литовці представлені тут приблизно чотирмастами солдатами. Лєва Гульбіньєне - одна з них. Вона родом із самого Шяуляя. "Я належу до першого покоління, яке ходило в школу вже у незалежній Литві. Я ніколи не могла й подумати, що колись сюди приїдуть військові НАТО, аби захистити нас. Але зараз ми більше не самі, а частина цієї величезної оборонної організації, і вони (солдати НАТО - Ред.) прийшли, аби нас захистити", - радіє литовка.

Саме містечко Шяуляй з його панельними будинками ще з радянських часів розташоване лише за сім кілометрів від військової бази. Коли винищувачі на базі здіймаються в небо, гудіння їхніх двигунів чують і мешканці міста. "Гудіння, звісно, заважає, - каже жителька Шяуляя Людмила. - Неподалік тут школа, і для дітей це непросто. Але це добре, що вони (солдати НАТО - Ред.) тут". Вона вважає, що росіяни та вірмени, які живуть у місті, теж побоюються наступу Росії. "Вони сприймають це так само, як литовці", - каже Людмила.

"Для нас незалежність дуже важлива. Коли у 1990 році на вулицях були танки, а солдати стріляли в людей, мені було 18 років. Тоді я думала, як би було чудово, якби ми були незалежними", - ділиться спогадами жінка. Від них у Людмили на очах виступають сльози. "А потім настала незалежність. І тепер ми можемо самі вирішувати свою долю та подорожувати. Для нас литовців незалежність дуже важлива. Ми святкуємо її та щасливі з цього приводу", - каже вона.

Але свобода залежить від "старших" партнерів Литви. Цього тижня США відправили на навчання до Прибалтики 3 тисячі солдатів. Навчання відбуваються під назвою "Атлантична рішучість", а це - недвозначний сигнал в напрямку до Москви.