Майдан потрапив до берлінського музею
6 червня 2014 р.
Музей Берлінського муру, в якому відкрилася виставка "Майдан. Україна. Шлях до свободи", - це приватний, але дуже відомий історичний музей. Він розташований поряд із колишнім КПП "Чарлі" - найвідомішим із усіх КПП часів "холодної війни" між східним та західним Берліном.
Пульс протистояння тут відчувався особливо гостро - чи було це повстання східнонімецьких робітників у 1953 році та його придушення радянськими танками, втоплена у крові угорська революція 1956 року, Празька весна і радянське вторгнення до Чехословаччини 1968-го, чи масові протести в НДР, які врешті-решт призвели до падіння Берлінського муру та возз'єднання Німеччини.
Для директорки музею Александри Гільдебрандт український Майдан - подія такого ж історичного ряду. Вона без вагань виділила одну зі своїх залів для нової експозиції.
Як це було насправді
Виставка відносно невелика: кілька десятків фотографій, плакати, дитячі малюнки, картини та графіка професійних художників. А ще - знайомі з відеосюжетів із Києва класичні атрибути протистояння на Майдані: шматки бруківки, автомобільні шини з барикад, протигази та респіратори, захисні окуляри, саморобні бронежилети й щити, каски - сталеві та пластмасові, "коктейлі Молотова", дерев'яні кийки… Як підкреслюють організатори виставки, це - оригінальні артефакти, привезені до Берліна прямо з Майдану.
Організатори очевидно не мали мети познайомити німецьку публіку з образотворчим мистецтвом та народною художньою творчістю учасників українського протестного руху. "Головна мета цієї виставки, - пояснив у інтерв'ю DW координатор виставки, співак Сергій Фоменко, більш відомий під своїм сценічним псевдонімом Фома, - показати людям, які мало що знають про Майдан, крім побаченого по телевізору та прочитаного в газетах, як це було насправді, особливо з точки зору художників та артистів".
"Ми хочемо, щоб люди в Європі та світі більше дізналися про нашу українську душу, виразником якої і став Майдан", - сказав на відкритті виставки представник МЗС України Юрій Никитюк. А крім того, додав він, цією виставкою хочуть дати відповідь на хвилю брехні, дезінформації та пропаганди, яка частково "накрила" і західне суспільство.
Із точки зору фотографа Ігоря Гайдая, багато європейців дуже туманно уявляють, що насправді відбувалося в Україні, наскільки жорстокою була влада щодо власного народу.
"Мій німецький друг, із яким я знайомий уже понад 20 років, - розповів Гайдай, - якось запитав мене: навіщо ви кидаєте коктейлі Молотова в поліцейських, якщо можете просто подати на них до суду?" Саме для того, щоб такий цивілізований спосіб вирішення конфлікту між громадянином і представником влади став можливим, люди і вийшли на Майдан, пояснив Гайдай своєму німецькому другові.
Потяг до Сибіру
Автори виставки кожен по-своєму сприймають події останніх років та місяців, що відбулися в Україні. Кінодокументаліст Кристіан Жерегі порівнює Україну з потягом, який за інерцією їхав до Сибіру. "Одного чудового дня, - каже він, - пасажири замислилися: а чому, власне, ми їдемо до Сибіру? Може, нам не туди? Зупинили потяг, пішли до машиніста і звеліли йому їхати в інший бік".
Менш художньо описує свої мотиви участі в протестному русі Матвій Вайсберг, хоч за професією він художник. Вайсберг вийшов на Майдан, тому що рівень несправедливості в Україні "просто не дав можливості там не бути".
У організаторів експозиції в Музеї Берлінського муру великі плани. Такі виставки вони хочуть показати і в інших країнах Європи, у США та Канаді, а головне - в Україні. "Коли закінчиться війна, - розповів кореспонденту DW Сергій Фоменко, - така виставка поїде містами на Сході країни, мешканці яких були обмануті та вважали, що в Києві з'явилися люди, які їх ненавидять. Насправді жодної ненависті на Майдані не було".
Сергій знайомий із однією москвичкою, яка вже кілька років живе в Києві. "Вона була на Майдані, бачила, що там відбувалося, - каже він, - але ні мама, ні рідний брат у Москві не вірять тому, що вона розповідає. Це страшний конфлікт. Ця брехня, мов отрута, розлилася в серцях дуже багатьох людей", - розповідає митець. Але процес змін, розпочатий на Майдані восени минулого року, Сергій Фоменко вважає незворотним. Україна, за його словами, остаточно позбувається тоталітарного ментального ладу. "Старе відмирає, відмирає з болем, із трагедіями, але шляху назад немає, річки не течуть назад", - підсумував він.