Меркель у Путіна в Сочі: зустріч без конкретних результатів

Ані в Німеччині, ані в Росії не покладали особливих надій на переговори канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) і президента Володимира Путіна в Сочі 18 травня. За висловом прес-секретаря російського президента Дмитра Пєскова, зустріч на березі Чорного моря була всього лише можливістю "звірити годинники з актуальних міжнародних і регіональних проблем".

На перезавантаження або відродження двосторонніх відносин не розраховували і в Німеччині. Деякі німецькі спостерігачі, щоправда, не виключали, що на тлі проблем, якими обтяжує весь світ президент США Дональд Трамп, Меркель і Путін зможуть знайти точки взаємодії хоча б з тих питань, щодо яких у Берліна і Москви немає принципових розбіжностей. Знайшли? Або кожен залишився у своєму часовому поясі?

Іран, Сирія, Донбас ... - нічого нового

Одна з актуальних зовнішньополітичних тем, яка об'єктивно зближує Німеччину і Росію, це вихід США з ядерної угоди з Іраном. На прес-конференції після закінчення переговорів в Сочі Путін заявив, що вони обмінялися з німецькою канцлеркою "думками про ситуацію, що склалася навколо Спільного всеосяжного плану дій щодо врегулювання іранської ядерної програми після виходу з нього США".

Але ані президент, ані канцлерка не сказали, чи домовилися вони діяти спільно, щоб зберегти в силі міжнародну угоду з Тегераном. З погляду Берліна, Росія могла би для цього скористатися своїм впливом в Ірані.

Ані Путін, ані Меркель не змогли запропонувати журналістам також жодної нової перспективи політичного врегулювання конфлікту в Сирії або на сході України. Обидва - і президент Росії, і канцлерка Німеччини - вважають мінські домовленості єдиною основою, на якій слід шукати рішення конфлікту в Донбасі, обіцяють продовжувати зустрічі на вищому рівні в так званому "нормандському форматі". Але назвати дату наступного такого саміту (останній відбувся в жовтні 2016 року) вони не змогли.

За словами Анґели Меркель, зустріч в цьому форматі на вищому рівні треба підготувати так, щоб та могла дати конкретні результати. Наприклад, примирити позиції Москви і Києва в питанні про мандат "блакитних шоломів" ООН. Але уявлення Меркель і Путіна з цього приводу поки залишаються різними. Канцлерка ФРН вважає, що миротворці повинні забезпечувати режим припинення вогню на всій території конфлікту і створювати тим самим можливість для політичного процесу. Президент РФ бачить в них лише охорону для спостерігачів ОБСЄ.

Порошенко знову закликав зупинити "Північний потік-2"

Однією з ключових тем на переговорах в Сочі - якщо судити з уваги, що приділили їй Путін і Меркель на прес-конференції - був "Північний потік-2". Це варте уваги хоча б тому, що донині не тільки в Москві, але і в Берліні говорили, що це суто комерційний проект, до якого політикам - та ще й вищого рівня - діла немає. І тільки після візиту до Берліна президента України Петра Порошенка на початку квітня Анґела Меркель, відповідаючи на запитання кореспондента DW, визнала наявність в "Північному потоці-2" і політичної площини.

Порошенко ще вранці в день саміту в Сочі зробив чергову спробу зупинити реалізацію проекту. Зі сторінок респектабельної газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, цитуючи першого канцлера ФРН Конрада Аденауера (Konrad Adenauer), він назвав "Північний потік-2" "помилкою історичного масштабу з наслідками, які неможливо собі уявити".

Порошенко переконував читачів газети, до числа яких належать усі високопосадовці Німеччини, в тому, що це "суто геополітичний проект, який не має нічого спільного з народногосподарськими чи приватними підприємницькими інтересами, а націлений винятково на те, щоб підірвати єдність Європи і зрештою зруйнувати її".

Всім, кому в Німеччині небайдужа доля України, президент Порошенко пояснював, що "як тільки "Північний потік-2" наповниться російським газом, який буде текти в обхід Східної Європи і України, у Кремля відпаде будь-який інтерес стримуватися від ще жорсткішого наступу на наші спільні цінності".

Чи є компроміс у суперечці про український газовий транзит?

Можливо, цю колонку Петра Порошенка встигла прочитати в літаку дорогою до Сочі і Анґела Меркель. Але наполягати на відмові від нового газопровідного проекту, об'єктивно вигідного і Німеччині, вона не стала. На прес-конференції канцлерка, однак, заявила, що і після введення "Північного потоку-2" в експлуатацію за Україною повинна залишитися важлива роль в транзиті російського газу в Європу. "Це має стратегічне значення", - підкреслила Меркель.

Путін своєю чергою запевнив у тому, що "після запуску "Північного потоку-2" не передбачається припинення транзиту російського газу через Україну". Транзит, за словами президента, буде тривати, але тільки якщо такі поставки "виявляться економічно обґрунтованими і доцільними для учасників економічної діяльності".

Раніше з такими ж тезами виступали і високопоставлені представники "Газпрому", тому в запевненнях Путіна немає нічого нового, крім рівня, на якому їх було озвучено. Проблема - в деталях майбутньої російсько-української транзитної угоди, обсягах поставок і гарантіях. Занадто малі обсяги зроблять транзитний газ надмірно дорогим, а гарантіям, якщо їх надасть лише "Газпром", в Україні тепер не вірять.

Примирити позиції Москви і Києва намагався на початку цього тижня німецький міністр економіки і енергетики Петер Альтмайер (Peter Altmaier). Здавалося, що компроміс можливий. Але якщо він і був затверджений в Сочі на вищому рівні, то лідери Німеччини і Росії не вважали за потрібне афішувати таку домовленість на прес-конференції за підсумками переговорів.