Мистецтво і ринок

Те, що німецькі супербагатії не долучаються до торгівлі, коли на провідних міжнародних аукціонах йдеться про сотні мільйонів доларів, можливо, є проявом скромності. Ґаллус Песендорфер з аукціону Sotheby's має це знати, адже він німецький представник одного з двох найбільших у світі аукціонів. "Є країни, де більше багатіїв, котрі витрачають гроші на мистецтво", - каже австрієць, заступник керівника кельнського філіалу американського аукціону Sotheby's.

Близько 142 мільйонів доларів за триптих Френсиса Бекона, 105 мільйонів за Енді Ворхола - як видається, верхньої межі для багатих шанувальників мистецтва немає. Утім, високі ціни заворожують, але також і відлякують", - зауважує Маркус Айзенбайс з кельнського аукціону van Ham. На його думку, такі тризначні мільйонні суми - неосяжні для звичайної людини.

Потенційних клієнтів це теж може відлякувати. За межами аукціонів - у галереях та на ярмарках - також керуються тим, що є й зовсім інший ринок. "Великі цифри відвертають увагу від того, що є й ще цілком нормальний прошарок покупців з цілком нормальними цінами", - каже Ґерлінде Тойтшбайн, котра упродовж трьох десятиліть керує галереєю у Франкфурті.

Сезонний бізнес на мистецтві

Бізнес аукціонів у Німеччині не такий видовищний, як у Нью-Йорку, Лондоні чи Гонконзі. Але й тут обертається багато грошей - є десятки менших аукціонних будинків у Німеччині. У федеральному об'єднанні німецьких аукціоністів представлені найважливіші з них. Lempertz und van Ham у Кельні, Nagel у Штуттгарті,Villa Grisebach у Берліні, а також Ketterer у Мюнхені належать до найбільших у галузі.

Робота аукціонів - це сезонний бізнес. Весною та восени відбуваються торги. "Це також рутинний бізнес, є цикли зі стресом та зі спокійним часом", - каже Карл-Сакс Феддерсен з аукціонного дому Lempertz. У місяці перед аукціоном доставляється товар, насамперед від приватних колекціонерів, значно рідше - від музеїв. Вони приносять свої мистецькі витвори до аукціонних будинків, проводять консультації з експертами.

У підсумку визначаються приблизні межі ціни. Потім об'єкти, як правило, виставляються на кілька днів перед початком аукціону. Потенційні клієнти повинні мати можливість "наживо" обстежити експонати. Адже жоден найточніший каталог та жоден опис в інтернеті не можуть передати справжнє уявлення про якість і стан твору.

Це продається?

"Перед аукціоном усі дуже напружені", - розповідає Феддерсен, додаючи, що якраз тоді постає питання, чи продасться товар. Після останнього удару молотка продавець мистецького витвору одержує свою суму, а аукціон - свої комісійні. Об'єкти, які не продаються, повертаються власникам або на наступних торгах пропонуються знову, але вже за нижчу ціну.

Те, що картини та об'єкти з певних мистецьких епох добре продаються, пов'язано і з певним дефіцитом на ринку. Так, більшість творів відомих у всьому світі імпресіоністів нині перебувають або в музеях, або в руках приватних колекціонерів. У тому разі, якщо десь спливе якась картина Моне чи ван Гога, то всі намагаються її придбати, пропонуючи вищу й вищу ціну. Те саме стосується і творів представників мистецького об'єднання "Блакитний вершник" або "Міст" малувато, тому на них високий попит, крім того, у сфері класичного модерну та німецького експресіонізму.

Німецькі аукціони теж мають чим хвалитися

Lempertz якраз зміг успішно продати натюрморт Ліонеля Фейнінґера, написаний 1912 року. Картина пішла за мільйон євро. Аукціонний будинок Villa Grisebach у Берліні теж залишився задоволеним результатом від продажу творів сучасного мистецтва. "Ми досягли світових рекордів за Ізу Ґенцкен, Ґергарда Маркса, Паулу Модерзон-Бекер. 2 мільйони 720 тисяч євро за картину Карла Шмідта-Роттлуффса - ціна, яку за нього не одержували навіть англо-американські аукціони", - каже директор Villa Grisebach Бернд Шульц.

"У порівнянні з міжнародними аукціонами ми так само сильні", - переконана Ірене Кеттерер з одноіменного аукціону в Мюнхені. "Те, що тут одержуються не такі великі суми, пояснюється тим фактом, що постачальники з перлинами їхніх колекцій картин одразу їдуть до Лондона чи Нью-Йорка.

Мистецтво як статусний символ

Утім, те, що нині добре для творів імпресіоністів, експресіоністів, класичного модерну чи сучасного мистецтва, зовсім не так для інших мистецьких епох. В інших сферах все інакше, є навіть ринки, де спостерігається падіння. Це, зокрема, стосується живопису 19 століття, картин старих майстрів від 16 до 18 століття.

Чому нині в усьому світі продається так багато творів мистецтва? Карл Сакс-Феддерсен пояснює це так: "Просто неймовірно багато грошей на ринку - зі Сходу, з Китаю. Купують статусні об'єкти не тому, що вони професійні колекціонери, а тому, що вони шукають щось, щоб мати змогу показати свій статус". Цим принаймні можна пояснити рекордні ціни в світі. У часи низьких відсотків за цінні папери інвестування в мистецтво привернуло до себе увагу багатьох супербагатіїв.

Німецькі покупці творів мистецтва здебільшого скромні. У Німеччині, як правило, якщо ціна перевищує п'ять мільйонів доларів, покупці припиняють торгуватися за мистецький твір, каже Ґаллус Песендорфер з філіалу Sotheby's у Кельні.