Мобілізовані воюють з роботодавцями у судах

Львів’янин Микола Маланич прослужив в зоні антитерористичної операції 14 місяців. До Луганської області чоловік поїхав під час перших хвиль мобілізації, ще у серпні 2014 року, разом із своїми братами. У Львові чоловік залишив дружину та трьох доньок, а ще посаду першого заступника Державної інспекції сільського господарства у Львівській області. "Як тільки дізналися, що я їду обороняти країну у східні регіони - за два дні звільнили. Жодних тобі виплат зарплати чи збереження посади. Причому, я сам повідомив в управління про мою мобілізацію", - розповідає в інтерв’ю DW Микола Маланич.

Аби відновити справедливість чоловіку знадобилося півроку судових розглядів та неабиякий розголос у ЗМІ. Утім, як зауважує співрозмовник, справу ще не завершено, вона очікує чергового розгляду у Вищому адміністративному суді. Хоча перша інстанція повністю задовольнила позов мобілізованого і зобов'язала Держсільгоспінспекцію України сплатити заборговану зарплату і поновити на роботі Миколу Маланича, апеляційний суд скасував це рішення.

Битва до перемоги

Рішення апеляції є щонайменше дивним, каже захисник Олексій Дегтяренко, адже у Трудовому кодексі чітко обумовлено, що за особами, які проходять військову службу в особливий період, зберігається середня зарплата та робоче місце. Втім, демобілізований налаштований рішуче: "Я оскаржив рішення у вищій інстанції, я доведу суспільству і державі, що учасники АТО мають право на працю із збереженням місця. Я доб’юся свого, але назад не повернуся, бо вважаю їх зрадниками", - наголосив у розмові Маланич.

Хоча судовий спір ще не завершено, управління уже перерахувало заборговану зарплату екс-посадовцю, яку він отримав у повному розмірі.

Суди - на боці мобілізованих

Херсонцю Віктору Назаренку пощастило куди менше. Він очікує на повну виплату заборгованих грошей уже кілька місяців. Чоловік до мобілізації працював судовим експертом в Херсонському відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз і теж був звільнений із займаної посади своїм роботодавцем.

В інтерв’ю DW військовослужбовець розповідає, що неодноразово звертався з листами до керівництва установи та прокуратури забезпечити його право на зарплату і зберегти робоче місце, але всі звернення ігнорувалися. Відтак, єдиним виходом був судовий позов за безоплатної підтримки юристів Фонду милосердя та здоров'я. "Мої позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Суд зобов’язав інститут виплатити мені 35 тисяч зарплати і моральну шкоду. Рішення, до речі, було заочним, бо відповідач не приходив на слухання", -розповідає свою історію Віктор Назаренко. Утім, скаржиться чоловік, наразі повернули лише половину грошей. Тепер Назаренко працює в одному із військкоматів Херсонської області, підписавши контракт на службу в армії.

Не підписуйте заяву добровільно

Випадків порушень права на працю мобілізованих осіб є чимало, каже у коментарі DW юрист Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я Володимир Орловський. "Лише у моїй практиці це вже третя справа, а ще багато консультацій телефоном. Поради просять як учасники АТО, так і роботодавці", - зауважує Орловський.

Змінами до Кодексу законів про працю чітко визначено, що роботодавець зобов'язаний зберігати основне місце праці за мобілізованим на весь час служби в особливий період, а ще забезпечити виплату середньомісячної зарплати, пояснює юрист. Причому, мобілізований може розраховувати лише на офіційну зарплатню, про "сіру", у конвертах доплату, що є доволі поширеною практикою в Україні, - може забути, в суді цього не доведеш. Зрештою, майже неможливо довести в суді, що тебе обманом змусили добровільно написати заяву на звільнення, обіцяючи поновити на роботі після служби. А такі випадки теж є, каже юрист.

Звільняти економічно невигідно

Перш ніж порушувати закон і звільняти мобілізованого з роботи, Володимир Орловський радить роботодавцям добре порахувати витрати. "Це абсолютно не вигідно. Роботодавцю загрожує значний штраф, також доведеться віддати зарплату, яку держава уже не компенсує, плюс моральна шкода, а ще вихідна допомога, яку теж ніхто не поверне", - пояснює Орловський. Це, звісно, за умови, якщо мобілізований буде відстоювати свої права. Зазвичай, їм уже нічого втрачати, і вони активно йдуть до суду, додає юрист. Якщо ж роботодавець добросовісний і справно виплачує зарплату мобілізованому, то він вправі розраховувати на державну компенсацію.

Порушення від незнання?

На думку юриста, основною причиною порушень трудових прав мобілізованих є передусім незнання роботодавцем діючого законодавства. "Одна лише норма, яка передбачає збереження місця роботи і середньої зарплати, з весни минулого року змінювалася і доповнювалася п’ять разів, - каже Орловський. - А ще правові колізії, якими недобросовісні роботодавці могли скористатись задля звільнення призовника". Якщо усунути ці передумови - непослідовність законодавчих змін, брак роз’яснень для роботодавців - то і випадків порушень було б набагато менше, переконаний юрист. Однак, якщо роботодавець робить це свідомо, не реагуючи на звернення, то єдиним виходом залишається - суд та скарга у Держінспекцію праці.