П'ять етапів російсько-турецьких відносин

Ще недавно уявити зустріч російського та турецького президентів було нелеко, адже з листопада 2015 року до червня цього року між Анкарою та Москвою панувала "холодна війна". Проте вже у понеділок, 10 жовтня, президент РФ Володимир Путін поїде з візитом до Туреччини. Нагадаємо, як Туреччина та пострадянська Росія протягом останніх 25 років років розбудовували свої відносини.

1. Кінець Радянського Союзу і роздрібні торговці

Зближення пострадянської Росії з Туреччиною протікало швидко. Завдяки роздрібним торговцям дешевий одяг з Туреччини заполонив російський ринок. Попит на моду, яка виглядала по-західному, у Росії був великим. Крім того, турецькі підприємства швидко зайняли свою нішу в російському будівництві. Сильний імпульс дала також угода 1997 року про постачання російського газу до Туреччини через газопровід "Блакитний потік".

2. Квітучий час дружби і співпраці

Але на найвищому політичному рівні відносини почали розвиватися пізніше - з приходом до влади в Росії Володимира Путіна у 2000 році та Реджепа Таїпа Ердогана в Туреччині у 2003 році. Відносини обох політиків протягом багатьох років були близькими і дружніми. Бульварна преса навіть говорила про "чоловічу дружбу", а критичні газети - про "дружбу між двома автократами". У цей час в кілька разів зростає обсяг товарообігу між обома країнами, включно з газопостачанням. У 2014 році Росія і Туреччина були одна для одної дуже важливими зовнішньоторговельними партнерами.

3. Крим як випробування і газопровід "Турецький потік"

Проте 2014 рік став випробуванням. Загалом Туреччина спокійно відреагувала на анексію Росією українського півострова Крим, хоча турки і висловили через це занепокоєння стосовно долі споріднених з ними кримських татар, які проживають на півострові. Проте, судячи з усього, це випробування було витримане успішно. Найкращим доказом цього була заява від першого грудня 2014 року, в якій Москва та Анкара оголошували про будівництво нового газопроводу "Турецький потік", який мали прокласти з Росії через Чорне море до Туреччини. Цей газопровід має замінити безуспішний проект "Південний потік".

4. Визнання геноциду у Вірменії і збиття винищувача Су-24

Але переговори щодо будівництва "Турецького потоку" затягнулися. Напруження між країнами зросло, зокрема, й через конфлікт між Вірменією та Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху. Справжнім ударом для Анкари стало визнання російським президентом геноциду вірмен з боку Туреччини під час Першої світової війни. У відповідь Ердоган нагадав Москві про Крим і примусове переселення цілих народів у сталінські часи.

Однак найнеприємнішим для Ердогана виявилося втручання Росії у громадянську війну в Сирії, де Анкара протягом багатьох років безуспішно переслідувала зовсім інші цілі, ніж Москва. Туреччина хоче скинути сирійського президента Башара Асада, тоді ж як Росія підтримує його. 

24 листопада 2015 року стався інцидент, який вкрай загострив російсько-турецькі відносини. Турецькі військові збили російський винищувач Су-24. За даними різних джерел, військовий літак пролітав або над прикордонною територією між Сирією і Туреччиною, або ж, як заявляє Анкара, перебував уже над турецькою територією. Відповіддю Москви на цей інцидент стали всеохопні санкції: заборона на ввезення турецької сільськогосподарської продукції, візовий режим для турків, замороження більшості спільних економічних проектів, припинення спільних культурних ініціатив і від'їзд російських студентів із Туреччини. Але найболючішою для обох сторін стала заборона з боку Росії на туристичні поїздки до Туреччини.

5. Вибачення і нове зближення

У червні 2016 року Ердоган надіслав Путіну листа, в якому вибачився за збиття військового літака. Турецький президент наголосив, що як і раніше розглядає Росію в якості "друга" і "стратегічного партнера". За його словами, він хочу знову покращити двосторонні відносини. У відповідь на це Путін скасував заборону на продаж туристичних путівок до Туреччини. Поступово мали бути скасовані також інші санкції.

Хоча зустріч Ердогана і Путіна у Санкт-Петербурзі у серпні цього року показала, що сторони готові до зближення, але вони не хочуть відступатися від своїх зовнішньополітичних позицій: тема Сирії була просто виключена з переговорів. Сторони домовилися продовжувати переговори щодо будівництво "Турецького потоку" та атомної електростанції "Аккую", а також про створення зони вільної торгівлі. Але про співпрацю між Туреччиною і Росією на колишньому рівні навіть сьогодні не може бути й мови.