Безуспішна місія
19 серпня 2012 р.
Для багатьох спостерігачів таке завершення місії було передбачуваним. Від квітня 2012 року неозброєні спостерігачі перебували в Сирії, аби стежити за дотриманням перемир'я між повстанцями та військами президента Башара Ассада. Однак бої продовжувалися, і спостерігачі наштовхнулися на посилений спротив, подекуди стріляли навіть у них. Хоча місію 20 липня і подовжили ще на 30 днів, упродовж цього часу спостерігачів поступово виводили з Сирії. У четвер, 16 серпня, Рада Безпеки ООН ухвалила рішення про припинення місії з огляду на насильство та застосування зброї режимом Ассада.
Спостерігачі без зброї
Тимур Гокзель, котрий раніше упродовж тривалого часу перебував у Лівані у складі місії блакитних беретів, завчасно висловлював сумніви, що 300 неозброєних спостерігачів зможуть щось зробити проти насильства в Сирії. «Від них просто забагато очікували. Сама лишень їхня присутність не спроможна вирішити проблему», - сказав він в інтерв'ю ARD. Те, що спостерігачі ООН без зброї, мало також слугувати тому, щоб їх сприймали як нейтральну силу у цьому конфлікті. Одне з їхніх завдань – проводити переговори з обома сторонами, аби досягнути порозуміння та готовності знайти мирне рішення для залагодження конфлікту. Крім того, вони повинні були скласти якомога об'єктивнішу картину того, що відбувається в країні.
Успіх місії дуже сильно залежав від готовності до кооперації зі сторонами конфлікту, пояснює Еккегард Гріп, заступник голови Німецької асоціації сприяння ООН (DGVN) «У Сирії конфлікт не міг згаснути до теперішнього часу. Влада з одного боку та розпорошена опозиція з іншого боку очевидно не були зацікавлені в тому, щоб знайти політичне рішення. Вони намагалися досягнути своєї мети військовим шляхом», - сказав Гріп у розмові з Deutsche Welle. За таких умов спостерігачам ООН було складно виконувати свої завдання. У них навіть стріляли, що зрештою і призвело до згортання місії.
Чи дієздатна ООН?
На думку Еккегарда Гріпа, особлива відповідальність за провал місії покладаєтся на розбіжності всередині ООН, насамперед у Раді Безпеки. «Підтримка Ради Безпеки є вирішальною. Якщо це не так, тоді в місії миротворців немає жодного шансу на успіх». Росія та Китай, котрі мають право вето в Раді Безпеки, неодноразово блокували резолюції, спрямовані проти режиму Ассада. Так само і в минулому дуже часто було так, що воля до забезпечення миру в п'яти володарів права вето в Раді Безпеки: Росії, Китаю, США, Франції та Великобританії була обмеженою, коли передбачені заходи суперечили їхнім економічним чи стратегічним інтересам.
Багато країн вже давно вимагають демократизації Ради Безпеки, як була заснована після Другої світової війни і досі відображає тодішній розподіл сил у світі. Для реформи Ради Безпеки потрібно внести зміни до Хартії ООН, що так само пов'язано зі згодою цих п'ятьох володарів права вето. Критики сумніваються, що ООН взагалі здатна виконувати свої завдання. Однак іншої організації на глобальному рівні, котра б опікувалася питаннями миру та безпеки у всьому світі, просто немає.
Після завершення мандату місії спостерігачів ООН у Сирії залишиться невеличке бюро, де працюватимуть від двадцяти до тридцяти співробітників організації. Про це днями оголосив заступник генерального секретаря миротворчої місії Едмонд Мулет.