Криза біженців на німецькому кордоні

Тут можна скуштувати "останню баварську ковбаску" перед тим, як виїхати з Німеччин, або, наприклад, "оригінальну баварську піццу". Але такі вивіски на останніх метрах німецької території перед кордоном з Австрією у містечку Вегшайд останнім часом нікого не тішать. Ресторанчики зачинені, навколо поліція та службові собаки. На автошляху - біло-блакитні автобуси поліції, які чекають на нових біженців. Ось він - сьогоднішній день у Вегшайді. Ідилічне баварське містечко вимушено перетворилось на сцену кризи біженців.

Німецький Вегшайд від Хангінга, що у Австрії, відділяє міст з двостроннім рухом. Австрійська поліція якраз готує до перетину кордону кілька сотень біженців. Після багатогодинного чекання, вони, нарешті, можуть потрапити на територію Німеччини. Волонтер Мансур Растеґар намагається утримувати порядок серед такої великої кількості людей. Йому в пригоді - мегафон та помаранчева жилетка. "Станьте, будь ласка, у два ряди", - гукає він англійською, а потім повторює перською та арабською мовами. А взагалі Мансур, який має іранське коріння, говорить німецькою з австрійським акцентом. Але його слова і рухи повинні бути зрозумілі й так: зберігайте спокій!

Колись "це вибухне"

Однак, каже Мансур, заклики діють не завжди. Сьогодні Мансур уже 14 годин на ногах - він перекладає, організовує, допомагає. "Ми ніколи наперед не знаємо, скільки автобусів з біженцями прибуде, і німецькі поліцейські також цього не знають", - пояснює волонтер. Але з того, що транспорт прибуває, стає зрозумілим, що автобусів згодом більшатиме. На австрійському боці автобусна черга розтягнулась на сотні метрів. Відчиняються двері, з автобусів виходять десятки виснажених людей, для яких важливо тільки одне - дістатись мети. Дістатись мети після небезпечного маршруту морем та Балканами - без даху над головою, зі страхом перед майбутнім.

Ти часом уже майже півтори тисячі людей чекає, коли їм дозволять перетнути німецький кордон. Штеффен Герцоґ, який представляє німецьку поліцію, спостерігає за тим, що відбувається. Йому зовсім не до жартів. На дворі вже темно, а автобуси з біженцями продовжують прибувати. Кожні п'ять хвилин.

Зранку австрійська влада попереджала, що їх буде двадцять, але прибуло вже понад сорок автобусів. Черга на мосту збільшується. Зростає і роздратування поліцейських. Багато хто з колег Герцоґа сприймає ситуацію як австрійську провокацію. Найбільше Герцоґ боїться масової паніки. "Там, де збирається так багато людей, колись стається вибух", - попереджає німецький поліцейський. Часто утворюється тиснява, а серед біженців - маленькі діти, додає він.

Багатогодинне чекання на овочевий суп і скибку хліба

Зелена зона кордону біля Хангінга - не те місце, де хочеться залишатись на ніч. "Цілі сім'ї вимушені чекати просто неба, на холоді", - каже бургомістр Вегшайда Йозеф Ламперсторфер, і називає те, що роблять австрійці, "мерзенним". Біженці вимушені ночувати прямо на галявині по кілька днів.

Дощить. Десяток розведених багать нагадує про низькі осінні температури. Місцеві жителі несуть людям дрова. Ламперсторфер вважає організацію табору на кордоні "нісенітницею" та вимагає встановлення автобусного сполучення від кордону до центрів приймання біженців, які розташовані вглибині німецької території. Проміжних зупинок на кордоні не має бути, адже за шенгенською угодою прикордонного контролю більше немає, нагадує чиновник.

Просто неба тим часом уже ніхто не ночує. Після лавини критики австрійський Червоний Хрест встановив на галявині ще на території Австрії намет, де можуть перебувати до двох тисяч людей. Усередині розташований і пункт роздачі їжі. Черга задовжки сто метрів. На тарілку овочевого супу треба чекати три години. До нього дають половинку банана та скибку білого хліба. Цього недостатньо, каже волонтерка Таня Талер. Вона розливає суп у білі одноразові тарілки. Суп привозять із сусідньої лікарні. Тільки у нього треба ще трошки підмішувати води, зізнається Таня. Щоб вистачило на всіх. Але ж насититись цим неможливо, тому Таня зі своїм другом напередодні об'їхали супермаркети, де просили віддати їм учорашній хліб.

Без волонтерів не обійтись

Майже все тримається на таких волонтерах, як Таня Талер. Вона приїздить сюди на вихідних з Мюнхена, до якого їзди дві години. Підтримку біженцям вона надавала ще під час критичного напливу людей на мюнхенському вокзалі. "На відміну від Мюнхена, тут бракує організованості", - каже Таня. За її словами, місцева влада робить тільки найнеобхідніше. "Вона не бере на себе відповідальності", - додає волонтерка.

"Приватні ініціативи - це добре", - зауважує її друг Вернер Прехтль. Але ж це триває уже понад тиждень, констатує хлопець. Обидва кажуть про необхідність більшого втручання в ситуацію німецької влади. На їхнє переконання, тут би не завадила допомога бундесверу, який би міг організувати польову кухню та допомогти з логістикою. Також і прикордонна співпраця мала б вийти на новий рівень, переконані волонтери.

Попри всі складнощі й проблеми, волонтери переконані, що закриття прикордонних переходів, як на цьому наполягає глава баварського уряду Горст Зеегофер, не вирішить проблему на австрійсько-німецькому кордоні. Біженці шукатимуть і знайдуть інший шлях, без наметів і допомоги Червоного Хреста.

І такий сценарій лякає багатьох. Мороз та сніг призведуть у такому випадку до гуманітарної катастрофи.