Придністров'я та Росія

У радянського танку в центрі Тирасполя – багато шанувальників. Маленькому хлопчику вдається залізти на постамент. Звідти він у захваті дивиться на панораму однотипних багатоповерхівок придністровської столиці, махаючи своїй бабці, яка чекає на нього внизу.

Молоді люди теж явно люблять цей танк, фотографуються на його фоні. Навпроти на весняному сонці миготять позолочені "куполи-цибулини" російської православної церкви. Ще вище за храм сягає у блакитне небо статуя Леніна. Вона стоїть перед будівлею "Вєрховного Совєта" - парламенту держави, згідно з міжнародним правом, взагалі-то не існує.

Після нетривалого військового конфлікту Придністров'я за підтримки Росії у 1992 році відкололося від Молдови, і досі його не визнала жодна держава, окрім Росії. Тут і досі дислокується група російських військ. На референдумі у 2006 році 97 відсотків придністровських громадян висловилися за приєднання до Російської Федерації. Про це нагадав голова придністровського парламенту, коли минулого тижня, як повідомила російська газета "Ведомости", звернувся до Москви. Його прохання – Росія має створити законодавчу основу для приєднання Придністров'я.

"Росія - на правильному шляху"

"Ми - слов'яни і маємо жити серед слов'ян. Росія - на правильному шляху", - каже чоловік із сивими вусами, який вивчає асортимент тираспольського базару. Сліпий музикант грає на акордеоні. Старші люди пропонують свої товари: від значків із радянською символікою до поношеного взуття та приладдя для ванних кімнат. Як і вусатий відвідувач ринку, понад 60 відсотків з близько 500 тисяч мешканців Придністров'я – російськомовні.

Чоловік запевняє, що нічого не має проти Республіки Молдова та румунськомовного населення. Зрештою, він вивчав інженерну справу в молдовській столиці. Однак категорично відмовляється давати інтерв'ю DW румунською – державною мовою Молдови, до складу якої, відповідно до міжнародного права, і надалі входить Придністров'я.

В усіх політичних проблемах, на його переконання, винний не молдовський уряд, а "міжнародна змова" під керівництвом США: "Югославія раніше була раєм, а американці перетворили її на пекло. Тепер вони зробили те саме з Україною – і таке ж буде з Молдовою."

Головне – "щоб не було хаосу, як в Україні", вважає вчителька математики середнього віку. І про це подбають російські військові, додає вона. Жінка беззастережно підтримує об'єднання із Росією. Нові можновладці у Києві? "Фашисти!" Таке тлумачення подій чітко збігається із висловлюваннями російського президента Владіміра Путіна та державних ЗМІ Росії, що їх переважно дивляться у Придністров'ї. Кризи у регіоні вчителька не боїться: "Війська з Росії добре захищають наші кордони." Те, що цього місяця російські підрозділи проводили військові навчання у Придністров'ї, їй абсолютно не заважає - навпаки, заспокоює.

Живий музей СРСР?

Одначе далеко не всі бачать у Москві товариша та помічника. Одна жінка похилого віку, яка читає книжку на свіжому повітрі, перш ніж заговорити, підозріло озирається довкола. "Я – українка, - каже вона тихо. - Як же я можу підтримувати приєднання Придністров'я до Російської Федерації?" Як і інші співрозмовниці, вона не бажає називати свого імені та не хоче, щоб її фотографували.

У західних путівниках Придністров'я частенько позначають як "музей Радянського Союзу просто неба". Утім, і в цьому заповіднику час не стоїть на місці. Скоріше складається враження, що тут співіснують кілька різних епох. В цій авторитарно керованій державі, що насправді державою не є, назва спецслужби - КГБ, як і у Радянському Союзі. Комуністичні серпи з молотами та статуї радянських героїв, яких багато на дорозі між Тирасполем та Бендерами, не залишать байдужим нікого, хто ностальгує за радянськими часами. Але можна зустріти й строкаті плакати з новими смартфонами або посміхненою дитиною – рекламу сучасної клініки штучного запліднення.

На навчання – до Молдови

У столиці обговорюють плани на майбутнє сучасно одягнені молоді люди. Не всі його бачать у Придністров'ї. Одна майбутня випускниця із білявим волоссям каже, після закінчення школи поїде вчитися до Молдови: "Тому що там освіта на європейському рівні."

Накачаний юнак у спортивному костюмі пояснює румунською, що позитивно ставиться до Республіки Молдова. Питання лише – у стандартах життя, каже він. "Якби вони були у Молдові такими ж високими, як у Росії, то навіть з Росії захотіли б туди поїхати", - вважає він. Він час від часу працює у Росії на будівництві, "за добрі гроші". Інша причина симпатії до Росії – мовляв, Москва надає Придністров'ю економічну підтримку. Наприклад, надає доплати до пенсій придністровцям. Крім того, бензин та газ є дешевшими, ніж у Молдові. Його дружина, яку він дбайливо тримає за руку під час розмови, додає, що кримчани, звісно ж, виграють від приєднання до Росії: "Вони отримуватимуть кращі пенсії, ніж до цього."

А чому виключно Росія є такою привабливою для прагматично налаштованих молодих людей, а не, скажімо, Європейський Союз із його високими життєвими стандартами? Чоловік у спортивному костюмі знизує плечима та переводить погляд у далечінь: "Я ще ніколи не був в Європі. Я нічого про це не знаю."