Тінь над віденськими філармоністами

Віденський філармонічний оркестр шанують в усьому світі. Любителям музики часто доводиться роками чекати, аби придбати квитки на виступ цього колективу. Попит на традиційний новорічний концерт віденських філармоністів такий шалений, що організаторам доводиться визначати щасливих власників квитків шляхом жеребкування. За цим святом музики щороку спостерігає близько 50 мільйонів телеглядачів у всьому світі.

Утім, блискучу історію успіху оркестру вже багато років затьмарює тінь з минулого. Віденських філармоністів підозрюють у зв'язках з нацистами в часи Другої світової війни. Упродовж багатьох років колектив намагався не заплямовувати свого імені такими звинуваченнями, каже швейцарський історик Фриц Трюмпі в інтерв'ю DW. Він один з трьох істориків, які взялися ретельно дослідити історію оркестру в часи Другої світової війни. Річ у тім, що цей колектив не є державним, тому не відчував за собою обов'язку досліджувати свою історію і відкривати її громадськості, як це зробили інші культурні установи та творчі колективи.

Право знати

Але багато хто не хотів з цим миритися. Ініціативна група на чолі з депутатом від австрійських Зелених Гаральдом Вальзером виступила з вимогою створити незалежну слідчу комісію, яка б дослідила діяльність Віденського філармонічного оркестру в часи Третього Рейху. Результати дослідження були оприлюднені 12 березня, у день 75-ої річниці включення Австрії у склад нацистської Німеччини. Аншлюс відбувся 1938 року, коли війська Гітлера увійшли на територію країни, не зустрівши жодного спротиву.

"Громадський тиск на оркестр був таким великим, що колектив змушений був відкрити карти", - каже Трюмпі. Він та його колеги-історики під керівництвом віденського професора Олівера Раткольба пролили світло в історії єврейських філармоністів, довели членство багатьох нацистів в оркестрі та прояснили передачу почесного персня військовому злочинцю. "У підвалі, де зазвичай архівуються музичні ноти, ми знайшли нові історичні докази, на які звернув нашу увагу один із членів оркестру", - заявив Олівер Раткольб в ефірі австрійського радіо.

Приголомшливі факти

Документи, які знайшлися в катакомбах під Віденською оперою, розкрили долю 13 музикантів, яких звільнили з оркестру за те, що вони були євреями або були одружені з представниками цієї національності. Історія кожного окремого музиканта, яку тепер можна прочитати на інтернет-сторінці Віденського філармонічного оркестру, приголомшує. П'ятьох з них закатували в концтаборах, один загинув, коли нацисти штурмували його квартиру. Жоден з тих, хто пережив Голокост, вже не повернувся до роботи в оркестрі.

Зовсім інакше виглядала доля їхніх колег в оркестрі, які приєдналися до лав нацистів. Згідно з документами, 60 із 123 філармоністів у 1942 році були членами Націонал-соціалістичної партії. У відсотковому порівнянні це було значно більше, аніж серед австрійців загалом. Трубач Гельмут Вобіш навіть належав до лав гітлерівських "есесівців". 1945 року, після падіння нацизму, його формально звільнили, але вже через кілька років знову поновили. Вобіш просунув свою кар'єру в оркестрі аж до комерційного директора і таким чином відігравав ключову роль у повоєнній історії оркестру.

Почесний перстень

Ще під час війни 1942-го року керівництво оркестру подарувало пам'ятний перстень гауляйтеру Відня Бальдуру фон Шираху, який був причетний до депортації в концтабори десятків тисяч євреїв. Після закінчення війни фон Ширах постав перед судом і був засуджений до 20 років ув'язнення. Згодом нацистський чиновник загубив перстень, але за свідченнями його сина, у 1960-х роках, після виходу на волю, фон Шираху подарували копію персня. Історики припускають, що це міг бути Гельмут Вобіш і що діяв він за власним розсудом, а не від імені оркестру.

Навіть найвагоміша подія у гастрольному календарі Віденського філармонічного оркестру - новорічні концерти - мають нацистський слід. Історики вважають, що традиція цих концертів зародилася в 1939 році як інструмент нацистської пропаганди.

Робота істориків ще не завершена. Їм було відведено на роботу з архівами лише два місяці, нарікають вони. Ці результати оприлюднені тепер в інтернеті. Але дослідники заявляють, що мають намір відкрити громадськості також інші знахідки. "Ми мусимо дати зрозуміти людям, що тут ідеться не про частину якоїсь друкованої історії, а про те, що історія - це частина нас".