Право на зібрання

Учасники протестів в Україні перед початком будь-якого мітингу і надалі мають зважати на те, що мирного закінчення заходу їм ніхто не в змозі гарантувати. Останні приклади - розгін спецпідрозділом "Беркут" мирної демонстрації на Майдані Незалежності учасників "Врадіївської ходи" 18 липня та затримання десятьох людей з державними прапорами на Майдані 27 липня є порушенням Конституції та основних принципів судочинства. На ці інциденти вказав в інтерв'ю DW експерт Всеукраїнської громадської ініціативи "За мирний протест!" Володимир Чемерис. Він зазначив, що згідно з чинним законодавством, учасники цих зборів мали бути особисто поінформовані про судове рішення, а виконувати судову заборону мав судовий виконавець, а не міліція.

Складанням адміністративного протоколу завершилася 24 липня театралізована акція правозахисної організації "Transparency International Україна" та Антикорупційної ради України "Пробий стіну бюрократії". Її проводили поблизу президентської адміністрації на вулиці Банковій. Керівник контактної групи Transparency International в Україні Олексій Хмара повідомив, що незважаючи на отриманий дозвіл на цю акцію від Київської держадміністрації, місцевий дільничний міліціонер все ж склав на нього адміністративний протокол за порушення судової заборони на акції громадян біля президентської адміністрації.

В інтерв'ю DW Хмара назвав складення протоколу незаконним. Адже ані він, ані решта учасників акції не визнані судом порушниками громадського порядку. Тож Хмара має намір оскаржити складений проти нього адмінпротокол у суді. Дії влади та міліції з обмеження прав на мирні збори Хмара назвав "загальноукраїнською проблемою", яка має дві причини. "Перша – Конституція України так і не стала документом, за яким живуть і який має норму прямої дії". А друга – брак законодавчого врегулювання права громадян на мирні збори, "бо 185 стаття Адміністративного кодексу працює проти українців, а не на захист закону".

Оскаржувати, чи не зважати

Згідно із рішеннями Окружного адміністративного суду Києва, до кінця 2013 року заборонені будь-які мирні збори громадян на вулицях Банковій та Лютеранській поблизу президентської адміністрації, а також у Гостинному дворі. Володимир Чемерис заявив, що його організація подала на ці рішення апеляції, але не очікує їхнього швидкого розгляду. "Позаяк судові заборони є апріорі неправосудними, ми самі виходимо на акції на місцях судових заборон і закликаємо так чинити інших громадян, позаяк права нікому не дають".

На відміну від нього, Олексій Хмара проти того, щоби наражатися на зайві конфлікти. "Слід починати з переговорів з владою і лише якщо діалог стає неможливим влаштовувати вуличні акції, щоби привернути увагу суспільства і влади до проблеми. Але організатори завжди мають пам'ятати і поділяти політичну та фізичну відповідальність учасників за ці протести", – впевнений Хмара. На відміну від обох громадських активістів, депутат Верховної Ради від Партії регіонів Володимир Олійник раніше заявляв, що судові рішення слід виконувати, а не коментувати.

Протестів стає більше

Тим часом, згідно з моніторингом громадської ініціативи "За мирний протест!", кількість мітингів по всій території України щороку зростає. Водночас зростає і кількість порушень владою права громадян на збори. При цьому йдеться про тенденцію кількох останніх років. "Найбільше затримань активістів та розгонів зібрань спостерігалося 2008 року, коли президентом був Віктор Ющенко. Впродовж наступних років збільшення порушень прав на збори зростало незначними темпами. Але від початку 2013 року ми бачимо новий пік порушень цього права", – сказав Чемерис.

Не бачить суттєвої різниці між періодами правління Ющенка і Януковича і Олексій Хмара. На його думку, порушень прав громадян на мирні збори за нинішньої влади стало більше лише кількісно, і тільки через те, що значно збільшилася кількість самих протестів. "Отже, внаслідок збільшення контактів протестувальників з міліціонерами може скластися враження, що українцям стало складніше протестувати, але насправді це не так", – зазначив Хмара.