Медіа-профспілка: "Бути журналістом в Україні небезпечно"

Вбивство журналіста інтернет-видання "Українська Правда" Павла Шеремета у Києві сколихнуло українське суспільство. Символічно, що трагедія сталася буквально за кілька місяців після того, як було поховане тіло засновника "УП" - Георгія Гонгадзе, вбитого у 2000-му році. Про можливі мотиви вбивства Павла Шеремета та про те, наскільки безпечно журналістам працювати в Україні DW говорила з виконувачем обов’язків голови Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ) Сергієм Штурхецьким.

DW: Це вже друге резонансне вбивство журналіста "Української Правди". Чи вбачаєте Ви в цьому професійні мотиви?

Сергій Штурхецький: Очевидно, що тут є професійні мотиви. Бо виходить так, що в Україні ти винен тільки в тому, що є журналістом і хочеш донести правду. Ми не можемо зараз говорити, чи це було вбивство, сплановане проти саме Павла, чи проти когось іншого з працівників редакції. Але це точно був замах, це точно було вбивство з метою вбити саме журналіста. Це дуже прикро, але в Україні бути сьогодні журналістом дуже небезпечно. Навіть не тільки, коли їдеш на передову і намагаєшся об’єктивно показати реальність, але і коли стоїш біля свого будинку або сідаєш в автомобіль.

Коментуючи вбивство Шеремета, користувачі соцмереж пишуть, що це - повернення до часів переслідувань журналістів у 1990-их і 2000-их роках. Чи погоджуєтесь Ви із цим?

Я би більше погодився з висловлюванням Ліни Костенко про те, що "непокаране зло регенерує саме себе". Ми досі не знаємо замовників вбивства Гії Гонгадзе та виконавців вбивств багатьох українських журналістів. Те, що лише 10 відсотків кримінальних справ розслідується щодо злочинів проти працівників ЗМІ, багато про що говорить. Тому на мою думку, це є, на жаль, логічна відповідь на безкарність і неефективність правоохоронних органів і, на жаль, можливо деяку байдужість українського суспільства. У скандалі із сайтом "Миротворець" ми побачили, наскільки суспільство неоднозначно ставиться до журналістів.

Чи можна вважати, що журналісти в Україні опинилися в групі ризику?

Вони з цієї групи ніколи не виходили. Взагалі жити в Україні - це бути в групі ризику, ну а бути журналістом - це вдвічі небезпечно.

Як виникла така ситуація?

Одна з причин - спроби розхитати суспільно-політичну ситуацію, журналісти завжди були в цьому плані, на жаль, хорошою мішенню. Тому що це люди медійні, популярні, люди, яким співчувають, і люди, злочини проти яких викликають значний суспільний резонанс.

Чи варто, на Вашу думку, встановити охорону для журналістів "Української Правди"?

Думаю, з цього приводу варто провести певне експертне обговорення. Певних заходів безпеки повинні дотримуватися усі журналісти. От, наприклад, буквально вчора згоріло авто журналіста у Рівному. Такі речі трапляються. Тому я раджу журналістам бути напоготові.